Речення, яке має дві або більше граматичні основи, називається склад­ним (Хлопчик грає на скрипці, дівчинка танцює). Тобто складне речення має дві та більше частин, які за своєю будовою є простими реченнями.

При незалежному зв'язку прості речення у складному можуть бути незалежними одне від одного за змістом: Від працьовитої людини сад залишиться, ледар лишить після себе пустир.

При залежному зв'язку (складне речення може включати головну частину й залежну, або кілька залежних) від головної частини до залежної завжди можна поставити питання: Гілка ламається там, (де?) де вона гнеться.

 

 

Таким чином, речення має змістовий підрядний (залежний) та сурядний (незалежний). Тобто  частини складного речення можуть з'єднуватися за допомогою сполучників або лише за допомогою інтонації  (без сполучників). 

Сурядний безсполучниковий зв'язок: Хлопчик грає на скрипці, дівчинка танцює.

Сурядний сполучниковий зв'язок : Хлопчик грає на скрипці, а дівчинка танцює

Підрядний сполучниковий зв'язок : Хлопчик багато грає на скрипці, бо хоче стати відомим скрипалем.

 

Між простими реченнями у складному робиться невелика пауза. У кінці складного речення інтонація знижується.

Поєднують частини складного ре­чення такі сполучники: і, та, але, щоб, бо, а, тому що; і сполучні слова: який, чий, коли, де, що.

Між частинами складного речення ставлять коми.