Вставні слова або сполучення слів виражають ставлення мовця (того, хто говорить) до його повідомлення.
Вставні слова можуть виражати:
• увічливість, прохання: прошу, вибачте, пробачте, даруйте на слові, будь ласка, перепрошую, з Вашого дозволу, дозвольте та ін.;
• упевненість у повідомленні: справді, безперечно, без сумніву, дійсно, безумовно, звісно, справді, певна річ, я знаю, я впевнений, слово честі та ін.;
• невпевненість: мабуть, певно, напевно, може, можливо, видно, здається, очевидно, треба гадати, можна сказати, кажуть, по-моєму та ін.;
• джерело повідомлення: кажуть, за свідченням, по-моєму, на мою думку, як відомо, за повідомленням, як зазначено у та ін.;
• ставлення до повідомлюваного: на радість, на диво, на щастя, шкода, на жаль, на сором, як на зло, як не дивно, як на лихо, як на гріх, нівроку, хвалити долю, на диво та ін.;
• оцінку повідомлюваного з точки зору звичайності: як завжди, бувало, як водиться та ін.;
• послідовність викладу думок: по-перше, по-друге, по-третє, між іншим, отже, значить, таким чином, зокрема, до речі, крім того, виявляється, наприклад, з іншого боку та ін.;
• привернення уваги співрозмовника: знаєш, бачите, як водиться, між нами кажучи, вірте та ін.
На письмі вставні слова виділяють комами.
Вимовляють вставні слова та сполучення слів прискорено.
Вставні слова не виступають членами речення.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Деякі слова можуть виконувати роль і вставних слів, і членів речення. У таких випадках треба бути особливо уважним у вживанні розділових знаків.
ПОРІВНЯЙТЕ:
| Роль членів речення | Роль вставних слів |
|
Все навколо казкою здається. |
Здається, це було зі мною вчора. |
|
Ми всі сподівалися на диво, а дива не сталося. |
Люди, на диво, зустріли нас привітно. |
ПІДКАЗКА: щоб відрізнити член речення від вставного слова, потрібно з'ясувати, чи пов'язане воно за змістом з іншими словами в реченні, чи можна поставити до нього питання. Якщо так, то воно є членом речення, отже, не є вставним.
Слова навіть, майже, усе–таки, мовби, начебто, ніби, особливо вставними не бувають.