Пряма мова — це точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені, вона має слова автора (вони вказують кому вона належить).
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після або посередині (схематично зображається пм — пряма мова, са — слова автора).
Слова автора стоять перед прямою мовою. Після слів автора ставиться двокрапка, пряма мова береться в лапки й пишеться з великої букви, а в кінці прямої мови ставиться крапка, знак оклику чи знак питання.
Са: «Пм».
Са: «Пм!».
Са: «Пм?».
Са: «Пм...».
Слова автора стоять після прямої мови. Пряма мова береться в лапки й пишеться з великої букви, після неї ставиться кома або знак питання чи знак оклику, а після них — тире, слова автора після прямої мови починаються з малої літери.
«Пм», — са.
«Пм!» — са.
«Пм?» — са.
«Пм...» — са.
Слова автора стоять всередині. Пряма мова береться в лапки й пишеться з великої букви, після неї ставиться кома або знак питання чи знак оклику, а після них — тире, слова автора після прямої мови починаються з малої літери. Після слів автора ставиться кома або крапка і тире. Якщо після слів автора стоїть кома, тоді пряма мова береться в лапки й пишеться з малої букви, а в кінці прямої мови ставиться крапка; якщо після слів автора стоїть крапка, тоді пряма мова береться в лапки й пишеться з великої букви, а в кінці прямої мови ставиться крапка, знак оклику чи знак питання.
«Пм, — са, — пм».
«Пм, — са. — Пм».
«Пм! — са. — Пм».
«Пм? — са. — Пм».
Пряму мову вимовляють підвищеним тоном, слова автора — зниженим і прискорено.
Монолог — висловлювання однієї особи (звернене до самої себе або інших людей).
Діалог — розмова двох осіб.
Полілог — розмова трьох і більше осіб.
Слова кожного зі співрозмовників називають реплікою. Перед кожною реплікою ставлять тире й пишуть її з великої букви. Якщо висловлювання особи супроводжується словами автора, то ставляться ті ж розділові знаки, що й при прямій мові, але без лапок.