Діалог — це розмова між двома або кількома особами, є різновидом прямої мови.
Діалогічне мовлення складається з окремих реплік і може супроводжуватися словами автора. Репліка – це фраза (слова) кожного учасника діалогу.
Розділові знаки
• На письмі кожну репліку пишемо з нового рядка без лапок. Перед нею ставимо тире.
— П.
— П!
— П?
— П?!
— Я хочу почитати цікаву книжку.
— Тобі потрібна бібліотека!
— Чому ти так вважаєш?
— Невже ти не знаєш, що в бібліотеці багато цікавих книжок?!
Якщо є слова автора, то ставимо ті самі розділові знаки, що й у реченні з прямою мовою, але без лапок.
• Якщо слова автора стоять ПЕРЕД реплікою, то після неї ставимо ДВОКРАПКУ.
А:
— П.
А:
— П!
А:
— П?
А:
— П?!
Якось Василько сказав:
— Я хочу почитати цікаву книжку.
Тоді Петрик вигукнув:
— Тобі потрібна бібліотека!
Перший хлопчик запитав:
— Чому ти так вважаєш?
На що другий хлопчик емоційно перепитав:
— Невже ти не знаєш, що в бібліотеці багато цікавих книжок?!
• Якщо слова автора стоять ПІСЛЯ репліки, то перед ними ставимо КОМУ (знак питання або знак оклику) й ТИРЕ. Слова автора після репліки починаємо з малої букви.
— П, — а.
— П! — а.
— П? — а.
— П?! — а.
— Я хочу почитати цікаву книжку, — сказав якось Василько.
— Тобі потрібна бібліотека! — вигукнув Петрик.
— Чому ти так вважаєш? — запитав перший хлопчик.
— Невже ти не знаєш, що в бібліотеці багато цікавих книжок?! — емоційно перепитав другий хлопчик.
У схемах П – пряма мова; А/а – слова автора.