Для розуміння висловленого в тексті має зв’язність: кожне наступне речення базується на основі попереднього, ніби вбираючи його частину, разом з тим подаючи нову інформацію.
Таким чином, речення в тексті ніби поділяється на дві частини. Одна частина (слово, словосполучення), що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називається «відомим», інша частина речення (слова, словосполучення), що передає нову інформацію, називається «новим». «Відоме» служить для зв’язку речень у тексті, а «нове» розвиває зміст далі. Найчастіше «відоме» стоїть на початку речення, «нове» — у кінці. Проте «відоме» й «нове» можуть мінятися місцями. У класі було дуже тихо. Там (В) сиділи й працювали учні (Н). Вони (В) писали твір про осінь (Н).
Між собою речення в тексті можуть поєднуватися двома типами зв'язку: послідовним, ще його називають ланцюговим (кожне наступне речення пов'язане за змістом із попереднім) або паралельним (речення можуть поєднуватися між собою займенниками, синонімами, лексичними повторами, сполучниками).
Опис картини природи складається із сукупності описів окремих іі предметів (неба, хмар, сонця, повітря, землі, дерев, кущів, трави тощо). «Відомим» в описі природи є назви цих предметів або їхніх частин. «Новим» є ознаки: Хмара (відоме) чиста (нове) й біла (нове), прозора (нове) і легка (нове).
Найчастіше власне описові речення поєднуються з реченнями розповідного характеру, що містять елементи опису природи, об'єднуючись в одному тексті, такі речення якнайкраще відтворюють картину природи.