І ось я біля високої берези. На розгалуженні гілки має бути гніздечко вивільги, що має вигляд майстерно сплетеної підвішеної корзинки. Будує його самка, а самець приносить у дзьобі «будматеріали». Гніздечко важко побачити людям, адже гніздяться птахи на висоті 5-20 метрів, у верхніх ярусах, світлих, переважно листяних, лісів та парків. У ньому, напевно, лежать 3-6 білих з бурими плямами яєць. Майже весь час іволги проводять на корі дерев у пошуках комах та плодів. До того ж вони добре маскуються, тому яскравого жовто-чорного самця і зелено-жовтувату самку важко побачити. На землю лякливі птахи злітають неохоче. А спритно та безшумно літають по прямій лінії короткими перельотами з гілки на гілку.

    Проте почути вивільг можна: як крики птахів, так і спів-серенаду самця. Між собою пернаті спілкуються за допомогою посвистів і звуків, дуже схожих на скрипи. Стривожений птах видає різкий дратівливий звук «нряя», що нагадує котячий вереск. А голосне мелодійне «фіу - фі – фіу» самця звучить як флейта.