Весна в моїй уяві – це юна вродлива дівчина. Світле волосся хвильками переливається на плечах. Воно довге та пишне. У дівчини блакитні очі, як небесна синь проліска. Довгі вії обрамлюють щасливий погляд. На обличчі усмішка, бо з кожним її кроком прокидається після зимового сну природа.
Де ступить Весна, там тане снігове покривало і дзюрчить веселими струмочками. А на проталинах розцвітають ніжні первоцвіти і самі вплітаються у дівочий вінок. І ось уже вродлива дівчина заквітчана весняним віночком. Радісні горобчики співучими зграйками супроводжують красуню, закликаючи велику пташину родину повертатися у рідні краї. Одягнена Весна у довгу зелену сукню. Гордо йде вона гаями, лісами, полями, а до неї з вітаннями піднімається молода трава, розпускають зелені листочки дерева та кущі.
Люди також радіють Весні. Прийшла відповідальна пора подбати про майбутній врожай.
***
Весна – це гарна дівчинка.
Вона маленького зросту, але стрункої фігури. У неї довге кучеряве волосся. Воно пшеничного кольору. На голові пишний вінок ніжних первоцвітів – квітучих весняних вісників. У тендітних руках чорно-біла ластівка – співоча вісниця весни. За її свіжими слідами зелений гай зацвітає, ніжна пісня ллється.
Весна лагідно усміхається і милується весняними перетворенням.
***
У моїй уяві осінь – це талановита художниця.
У неї золоте вбрання. На голові золоті кучері обрамлені у гарний вінок осінніх квітів – хризантем, чорнобривців та айстр.
У її руках пензлик і жовто-червона палітра. Де пройде вона, золотіють дерева, яскравими барвами вкриваються фрукти в садках. А в лісі з-під листя визирає багато грибів, щоб зустріти художницю-осінь.
***
Я уявляю літо гарною дівчиною.
Вона струнка і вродлива. У неї довге волосся. На ній зелене вбрання. Де ступить дівчина-літо – там піднімаються буйні трави. Коли пройде серед поля, дозріває жито і пшениця, і про щось шепочуть їм волошки.
А для дітей красуня-літо плете віночки казок.
Почуття, які викликає у вас весняне пробудження природи
Опис пори року за малюнком, використовуючи прикметники