Весна в моїй уяві – це юна вродлива дівчина. Світле волосся хвильками переливається на плечах. Воно довге та пишне. У дівчини блакитні очі, як небесна синь проліска. Довгі вії обрамлюють щасливий погляд. На обличчі усмішка, бо з кожним її кроком прокидається після зимового сну природа.

         Де ступить Весна, там тане снігове покривало і дзюрчить веселими  струмочками. А на проталинах розцвітають ніжні первоцвіти і самі вплітаються у дівочий вінок. І ось уже вродлива дівчина заквітчана весняним віночком. Радісні горобчики співучими зграйками супроводжують красуню, закликаючи велику пташину родину повертатися у рідні краї. Одягнена Весна у довгу зелену сукню. Гордо йде вона гаями, лісами, полями, а до неї з вітаннями піднімається молода трава, розпускають зелені листочки дерева та кущі.

    Люди також радіють Весні. Прийшла відповідальна пора подбати про майбутній врожай.

 

***

 

  Весна – це гарна дівчинка.

  Вона маленького зросту, але стрункої фігури. У неї довге кучеряве волосся. Воно пшеничного кольору. На голові пишний вінок ніжних первоцвітів – квітучих весняних  вісників. У тендітних руках чорно-біла ластівка – співоча вісниця весни. За її свіжими слідами зелений гай зацвітає, ніжна пісня ллється.

   Весна лагідно усміхається і милується весняними перетворенням.