Щоб цупкі стебельця льону стали сорочкою, треба докласти багато сил та вміння. До її виготовлення долучаються люди різних професій.

   Ранньою весною на ланах землероби сіють льон-довгунець. Вони дбайливо доглядають паростки, щоб зібрати гарний урожай. Його відправляють на льонокомбінати. Там зібрані з корінням стебла вимочують та обробляють на тіпальних машинах. Потім чешуть, щоб виготовити кужіль. На прядильних машинах волокна складають та скручують для отримання пряжі. З ниток плетуть тканину. На підприємствах пошиття одягу кравці роблять викрійку, а швачки по них шиють гарні сорочки.

   Українці здавна прикрашали лляні сорочки вишивками. Вишиванки одягали на свята, урочисті події. Ця гарна традиція збереглася до сьогодення.