Щоб будь-яка гра приносила радість треба дотримуватися правил, бути прихильними один до одного, не треба штовхатися або ображати інших, не хитрувати і не обманювати.
Правила народної гри «Будь ласка»
Учасники гри стають на лінію.
Ведучий дає різноманітні команди. Діти виконують їх лише тоді, коли до них додається звернення «будь ласка». Без цих слів команда не дійсна, і виконувати її не потрібно. Хто помилиться, то виходить на крок уперед. Після помилки учасник не втрачає права продовжувати гру. Перемагає той, хто жодного разу не припустився помилки.
Текст-інструкція до гри (правила гри) «Вище землі»
Один гравець є мисливцем. Усі інші розбігаються. Мисливець може упіймати лише того, хто стоїть на землі. Підвищена поверхня робить гравця недоторканим. Спійманий гравець стає мисливцем та отримує очко. Перемагає той, у кого найменша кількість очок.
Правила зимової гри «Влуч у відро».
Наліпіть багато сніжок та поділіть їх порівну. Розділіться на дві рівні команди. Приблизно через шість кроків поставте навпроти кожної групи порожнє відро. Після сигналу почергово кидайте сніжки у відро. Гра припиняється тоді, коли в однієї з команд закінчуються сніжки. Перемагає команда, у якої більше сніжок у відрі.
Правила народної гри «Горюдуб»
Усі стають по двоє — пара за парою. Один — «горю-дуб» — попереду на відстані. Він співає:
Горю, горю, палаю,
кого схочу, спіймаю.
Раз, два, три! Біжіть!
Перша пара біжить до «горюдуба» і, розірвавши руки, намагається оббігти його з двох боків і знову з'єднатися. Якщо «горюдуб» когось спіймав, то стає з ним позад усіх, а хто залишився без пари — стає «горюдубом».
Правила народної гри «Дідусь Макар»
Одного з дітей обирають дідусем Макаром, який за рухами дітей має відгадати, що вони робили. Діти відходять від дідуся, загадують яку-небудь роботу: шити, рвати ягоди, танцювати тощо. Загадавши, підходять до нього і кажуть:
— Добридень, дідусю Макаре!
— Добридень, милі діти. Де були, що робили?
Діти відповідають:
— На горі (або в садку чи в кімнаті)...
І показують, що вони робили. Коли дідусь відгадає, усі тікають, а він їх ловить, і кого впіймає, той стає дідусем Макаром. А якщо він не відгадає, діти кажуть, що робили, і гра триває далі.
Правила гри «Земля, вода, повітря, вогонь»
Усі стають у коло, а ведучий — посередині. Він кидає комусь із дітей м'яча, вимовляючи при цьому одне зі слів: «земля» , «вода» , «повітря», «вогонь». Якщо ведучий сказав «земля», то гравець, що впіймав м'яча, повинен швидко назвати якусь тварину. На слово «вода» потрібно назвати рибу, на слово «повітря» — птаха. Якщо ведучий скаже «вогонь», усі, махаючи руками, повинні крутитися на місці.
Правила української народної гри «Зачарований скарб»
Гравці об'єднуються у дві команди. Від певної межі в обидва боки відлічують двадцять кроків і кожна група кладе будь-яку річ, що буде їхнім скарбом. Сторожів біля скарбу немає. Кожна команда повинна не лише вберегти свій, а й забрати скарб у сусідів. Забігати на чуже поле небезпечно. Якщо хтось із чужої групи впіймає тебе чи торкнеться рукою, ти мусиш стояти як вкопаний, не зрушивши з місця до тих пір, поки свій гравець не зніме чари доторком. Виграє та команда, яка першою дістане скарб сусіда.
Правила української народної гри «Лавина»
У грі беруть участь десять і більше дітей.
Діти шикуються в колону по одному. Ведучий стає на відстані п'ять – шість кроків перед колоною і котить просто на гурт великого м'яча. Гравці підстрибують так, щоб м'яч не торкнувся ніг. Учасник, якого торкнеться м'яч, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишиться.
Правила української народної гри «Міст»
У грі беруть участь від двадцяти до тридцяти учасників.
Усі розміщуються у дві шеренги обличчям одні до одних. Учасники, узявшись за підняті вгору руки, утворюють пари, остання з яких пробігає під «мостом» і стає попереду. За нею йдуть інші, поки всі не пройдуть під «мостом».
Правила гри «Квочка»
До забитого у землю кілочка прив’язують мотузок. По вибору «Квочка», взявшись за мотузку ходить кружком і співає пісеньку.
Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діток,
Дрібних квіток.
Діти – квіти: «Квок».
Після останніх слів усі розбігаються хто куди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.
Правила гри «Коти»
Діти стають у коло і промовляють лічилку. На кого випаде в лічилці, той виходить з кола, а хто залишиться останній — той носитиме «котів» (палички). «Котів» дають у руки, зав'язують очі й, узявши вдвох попід руки, ведуть й повертають то в один бік, то в другий, щоб гравець утратив орієнтацію, і запитують:
— Крутяться журавлі?
— Крутяться. — відповідає гравець із зав'язаними очима.
— Крутімося й ми.
Крутять знову і ведуть далі:
— Клади два «коти».
Гравець кладе дві палички. Його ведуть ще далі, знову крутять і ведуть.
— Клади три «коти».
— Клади одного «кота».
Так розносять усі шість-вісім «котів». Потім приводять гравця на попереднє місце, розв'язують очі і посилають шукати «котів».
Тоді вибирають іншого носити «котів».
Правила зимової гри «Котити, так котити»
Гравці об'єднуються в однакові за кількістю дітей команди. Кожна команда за 5 хв накочує якомога більшу кулю. Ці кулі ставлять уздовж однієї лінії. Після сигналу потрібно штовхнути кулі так, щоб вони покотилися якомога далі. Чия куля покотиться найдалі, та команда і переможе.
Правила народної гри «Панас»
Одному з дітей зав'язують хусткою очі, ставлять його біля порога й промовляють:
Панас, Панас!
Не лови нас.
На тобі коробочку груш,
та мене не воруш.
По цьому розбігаються. Якщо «Панас» когось піймає, міняється з ним ролями.
Правила гри «Прихований дзвіночок»
Цю гру проводьте на вулиці чи в кімнаті. Визначте ведучого. Станьте в коло або в одну лінію, тримайте руки за спиною. Обережно, так, щоб дзвіночок не задзвенів, передавайте його одне одному.
Ведучому потрібно визначити, у кого дзвіночок, та вихопити його. Якщо він стоїть далеко від дзвіночка, можна задзеленчати, щоб подражнити ведучого.
Водити починає учасник, у кого забрали дзвіночок.
Правила народної гри «Пускайте нас»
Діти стають так, що половина з них береться за руки, а друга половина гуртом тримається і співає:
Пускайте нас,
Пускайте нас
З-за гір погуляти.
Той гурт, що тримається за руки, одспівує:
Не пустимо.
Не пустимо.
Бо близько Дунай.
А ми мости Помостимо
За райський Дунай.
Незчеплений гурт співає:
А ми мости
Поломимо,
Самі собі Поїдемо
За райський Дунай.
Та й силоміць прориваються крізь зчеплений гурт.
Правила народної гри «Рибка»
Гра пасує більше хлопчикам. Але й дівчатка можуть приєднатися, якщо є бажання. Спочатку лічать, кому бути "коноводцем".
Ходила квочка
коло кілочка та
водила дітенят-курченят: —
Оце вам, дітки,
по дві квітки,
а мені одна,
та й та золота.
До кілочка прив'язують мотузку На ній — "коноводець". Біля кілочка — шапочки, взуття, або якісь інші речі, покладені тими хто грає. То — "риба". Її ловлять. Себто, швидко підбігаючи хапають, що хто встигне. А "коноводець" не дає. Кого торкне, той кладе назад те, що взяв, і стає "коноводцем".
Коли все розхапають, то "коноводець" відв'язується й тікає, а його ловлять. Як упіймають, знов поставлять "коноводцем".
Правила народної гри «Сірий вовк»
Спочатку за допомогою лічилок потрібно обрати, хто буде вовком. Тоді дитина, яку вибрали, ховається, а решта дітей промовляє:
Ірву, ірву горішечки.
Не боюсь вовка нітрішечки.
Вовк за горою,
А я за другою.
Вовк у жупані,
А я в каптані1.
Після цих слів вовк вибігає і ловить дітей, а вони розбігаються. Кого вхопить, той стає вовком, і гра триває далі.
1. Каптан — верхній одяг.
Правила народної гри «У сірого вовка»
Гра для найменших. На просторі. На траві. Ще краще — на лузі. Рахують, хто буде вовком.
На камені,
на ломені
вирвав травку,
положив на лавку.
Хто видіон,
той пішов вон.
Решта — "вівці" Розбігаються, рвуть траву, приказуючи:
Щиплю, шиплю травку
сірому вовку на лопатку!
Кидають пучечки трави на "вовка" й тікають. А він їх ловить. Кого спіймає, той стає "вовком".
Текст-інструкція до гри «Хованка» («Піжмурки»)
І варіант
У грі беруть участь кілька гравців. Один гравець відвертається та починає розповідати відому лічилку. За той час інші повинні встигнути заховатися. Починається пошук. Той, кого знайдуть останнім, вважається переможцем. Той, кого знайдуть першим, буде шукачем.
ІІ варіант
У грі беруть участь кілька гравців. Визначають того, хто буде шукати, решта — ховаються. Шукач заплющує очі й повільно рахує до 10 (чи 15). За той час інші гравці ховаються неподалік. Тоді шукач іде всіх розшукувати. Той, кого знайдено першим, стає шукачем.
Правила гри «Школа»
Лічилкою обирають «Учительку».
Вона примовляє: «Наш тема не цікава — похвалімося знаннями!»
Команди «учнів» називають себе, розповідають, танцюють танець чи придумують пісеньку на задану тему. Виграє та команда, яка наведе найбільше прикладів або найцікавіше розповість.
Напиши про те, в які ігри ти любиш грати
Інструкція з ліплення снігових фігур