Одного разу синичка вилетіла зі свого гнізда. Треба було нагодувати малих пташенят. І тут вона побачила сусідку:
— Добридень, сестричко!
— Добрий день, сусідко! Де літала ти?
— На березі даремно поживу шукала, але потім на полі знайшла.
— Уже останній листок з гілки впав. Що ж ти там знайти могла?
— Мишка зернята загубила, коли в нірку носила. Там їх доволі. Ось дивись.
— Мої пташенята голодні. Мало поживи змогла знайти сьогодні.
— Летімо разом за зернятами. Їх усім вистачить.
— Дякую тобі, сестричко! Колись тобі допоможу.
— Ми сусіди. По-сусідськи жити повинні.
— Будьте чемними, дітки. З поживою мене чекайте.
— Ну ж бо. Летимо.
— З радістю.
Синичка — смілива й добра пташка