— Чому ти до татка звертаєшся папа, а до бабусі — бабо? Українською мовою слід казати не так.

— А я вважаю, що звертаюся правильно.

— Щодо слова папа. Скажу, що його нема в українській мові.

— Чому ти впевнена, що нема?

— Он у тебе є тлумачний словник. Розгорни його і спинися на букві п. Ти не знайдеш цього слова.  

— Зачекай. Перевірю.

— І що?

— Так. Ти права щодо слова папа. Але я знайшла слово баба.

— Звичайно, в українській мові є таке слово. Мати матері або батька – одне із його значень.

— То що скажеш тепер?

— Особисто я не вживаю його. Як для мене, воно звучить грубо. Тому я говорю бабусю. А можна ще казати бабуню, бабцю, бабусенько. Ці слова звучать рідніше. І бабусі від них тепліше. Ти любиш свою бабусю?      

— Так. Я дуже люблю свою бабу. Ой, краще бабусю.

— Молодець. Ти усе правильно зрозуміла.