ФЛЕЙТА І ВІТЕР (Василь Сухомлинський)
У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті.
Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лавку й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили...
Загула флейта, мов осіння негода під стріхою. Подув Вітер ще дужче, а флейта не грає — гуде та й гуде.
«Чому ж це так? — думає Вітер. — Адже я залюбки можу вирвати дуба з корінням, скинути дах із хатини. Чого ж флейта не підкоряється мені — не грає?»
Власне продовження казки
І залунали на увесь сад дивні звуки. Вони лились звідусіль, але це зовсім не було схожим на гру Музиканта. Тоді Вітер спробував подути ще раз. Проте окремі ноти аж ніяк не нагадували пісню, яка усім була так до вподоби. Тоді він підхопив чудернацький інструмент і через відчинене віконце залетів у дім. За вікном панувала ніч і музикант міцно спав. Вітер захотів розбудити його, щоби вчитися гри на флейті. А якщо Музикантові сниться нова мелодія? Він тихо поклав інструмент.
«Повернусь сюди завтра, коли світатиме» – подумав Вітер. Насамкінець поглянув на Музиканта і дивно посміхнувся: «Так, обов’язково повернуся, щоб учитися».
Відмінності авторської казки і власного продовження
В авторському тексті Вітер не зміг виконати пісню на інструменті. Він сердиться та щиро не розуміє – чому йому, такому могутньому, це не до снаги.
У моєму продовженні Вітер не такий рішучий та самовпевнений – але вельми завзятий. Він дивується – але не покладає рук. Він справді хоче навчитись грі на флейті. Упевнена, що наступного дня ввічливо попросить Музиканта стати його вчителем.