– Кажуть, що кожна людина повинна залишити після себе добрий слід. Я вже знаю, що я зроблю. Як трохи підросту, то почну засаджувати деревами і ку­щами отой пустир. І там виросте гайок. А в тому гай­ку я збудую... Я ще не знаю, що саме збудую, але точно знаю, що там діти влаштовуватимуть фанта­стичні ігри...

– Е... Я ще про таке не думаю... Ще рано...

– Мій тато лісник. Я хочу бути схожим на нього, Він гордитиметься мною.

– А мій тато будівельник. Знаєш, напевно, потім в твоєму гайку можна побудувати дитячий садок. На майданчику кольорові гойдалки, пісочницю. У мене є маленький братик. Чудово було б, якби він мав подібний садок. Так, ти молодець. Пора думати про своє майбутнє.

– А для цього тобі треба трошки підтягнути деякі предмети в школі. Хочеш, щоб я тобі допоміг?

– Дякую. Це гарна ідея. І ти чудовий друг. До зустрічі.

 – До зустрічі.