У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько виру­шили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.

    Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому виру­бали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю спостерігав за хлопцями, навіть не гавкнув.

     Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.