Загрузка...

Веселка в небі, як на долоні,

а ген під нею пасуться коні.

На синім лузі, в співучім гаї,

не ходять хмари у небокраї,

цвіте веселка, мов світ, барвиста,

і кожна барва, мов промінь, чиста.  

                 Микола Сингаївський.

 

Уявив змальовану картину у вірші про веселку Миколи Сингаївського: перед очима розкинувся безмежний луг, дуже далеко пасуться коні, збоку видніється гай, тому кольорова веселка над небокраєм здається, мов на долоні.

 

    Фотоілюстрація вдало розкриває зміст вірша.

    На передньому плані в нижній частині бачимо зелено-синій луг, на задньому – видніються темно-зелені дерева. Польова сіра дорога, протоптана кіньми, здається, що не має кінця. Далеко розкинувся обрій, тому все зображене, мов на долоні. Угорі велику частину ілюстрації займає чисте блакитне небо, на якому нема жодної хмаринки. Кольорова веселка коромислом повисла над луговим різнотрав’ям.

     Пейзаж навіює радість та захоплення красою природи.

 

   

Загрузка...