Невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво. 

     Герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. Протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. Ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. Хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. Любить добре попоїсти. Натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. При зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». Незадоволений платнею, тому підробляє. Спочатку трохи зверхній: «Ну, а ти як? Либонь уже статський? Га?» . Та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «Тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився..».

  Чехов вдало висміяв людські вади. Зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. Але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.