Байка – повчальне оповідання (або вірш).

Дійовими особами байки найчастіше є тварини, рослини, неживі предмети, яких автор наділяє людськими рисами – художній засіб алегорія.

У кожній байці є мораль – повчальний висновок.

У байках сильну людину порівнюють з левом, хитру – з лисицею, жадібну й нетямущу - з вовком, незграбну й жорстоку – з ведмедем, нерозумну з віслюком, а ще кажуть так.

Упертий, як осел.

Хитрий, як лис.

Непосидючий, як мавпа.

Працьовитий, як бджілка.

Набридливий, як муха.

Неповороткий, як ведмідь.

Верткий, як в’юн. 

Сильний, як лев.

Задерикуватий, як півень.

Тупотить, як слон.

Бігає, як кінь.

Звивається, як змія.

Витривалий, як верблюд.

Здоровий, як бик.

Повільний, як черепаха.

Повторює, як папуга.

Митців, які складають байки, називають байкарями.

Відомі байкарі: Езоп (6-5 століття до нашої ери), Євген Гребінка (17 століття), Леонід Глібов (19 століття), Микита Годованець (20 століття), Ігор Січовик (20-21 століття).