Лист із полону (1942).

Кохана моя, кохана! 

Ти спиш уже? На добраніч! 

В пітьмі я твій образ бачу, 

А ніч весняна, духмяна!

Єдина у цілім світі, 

Ім'я твоє хай святиться! 

Вода ти для мене влітку, 

А взимку — моя рукавиця.

Ти щастя моє весняне, 

Осіннє, зимове, літнє... 

Скажи мені: «На добраніч!»,

Прийди уві сні, кохана!

За що мені все це щастя 

З тобою в раю у Бога?.. 

Світліше за сонце ясне, 

Ти — пісня моєї дороги.

(Переклад Ольги Ніколенко)

Жанр: лірика.

Тема: розповідь про почуття до коханої людини.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання та його життєдайної сили.

Мета: підкреслити значимість щирих почуттів.

Художні засоби.

Епітети: ніч духмяна; щастя весняне, осіннє, зимове, літнє; сонце ясне.

Оклики: «Кохана моя, кохана!», «На добраніч!», «А ніч весняна, духмяна!», «Ім'я твоє хай святиться!», «Прийди уві сні, кохана!».

Метафора; «Ти - пісня моєї дороги».

Риторичні запитання: За що мені все це щастя З тобою в раю у Бога?

Порівняння: «Вода ти для мене влітку, а взимку — моя рукавиця», «Світліше за сонце ясне».

Інверсія: «ти щастя моє весняне».

Коментарі. Вірш присвячено дружині письменника Наталії. Тоді він перебував у концтаборі Альтенграбов. Їхнє кохання пережило війну. Вийшовши з неволі, К. І. Галчинський зустрінеться зі своєю дружиною в Кракові. Ця зустріч, подібна до виходу Орфея з підземного царства й зустрічі з його Еврідікою, дасть новий імпульс до творчості митця.