Про назву концтабору Бухенвальд
Як близько звідси Веймар гомонів!
А тут — навіки мовкли голоси...
Мене проймає невимовний гнів,
Бо й край мій зветься: Букові ліси.
Давно було це: килим з ніжних трав
Ліс буковий, так пам'ятний мені.
Хлопчиськом на поляні я лежав,
Пливли біляві хмари в вишині.
О лютий час, що сон дитячий стер
І кожен спомин взяв у колію!..
Коли я чую слово це тепер —
Не можу юність згадувать свою.
Бо в спомини мої вповза кошмар,
Який виймає серце із грудей:
А чи оте біляве пасмо хмар
Було не димом спалених людей? (Переклад Петра Рихла)
Жанр: патріотична лірика.
Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі спомини про його страждання та трагедію.
Ідея: заклик не забувати жахи фашизму.
Мета: засудження фашизму, застерегти людство від страждань та лиха війни.
Художні засоби.
Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари, лютий час, біляве пасмо.
Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси», «пливли хмари», «вповзе кошмар».
Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає серце із грудей», «біляве пасмо хмар».
Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?».
Контраст: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут — навіки мовкли голоси».
З історії.
Бухенвальд (з нім. буковий ліс) — один із найбільших концтаборів на території фашистської Німеччини, що був розташований неподалік м. Веймара. З 1937 по 1945 р. у таборі перебувало майже чверть мільйона людей. Кількість жертв становить близько 60 тисяч чоловік.
Концтабір знаходився неподалік від міста Веймара — одного з найважливіших культурних осередків Німеччини. Основоположник нацизму любив і шанував Веймар як символ національної культури, прагнув перетворити його на взірцеве місто нової Німеччини. За його задумом, поряд з таким містом мала бути сувора «виправна колонія для не гідних жити в нацистській державі». Однак за межами нацистської ідеології це сприймалося як поєднання непоєднуваного, трагічне співіснування гуманістичної культурної традиції та антигуманістичної політики в самому серці Німеччини.
У своєму вірші Маргул-Шпербер натякає не лише на ганебну близькість Веймара та Бухенвальда, а й на певні перегуки між назвами концтабору і його рідної землі: дослівно «Бухенвальд» перекладається як «буковий ліс»; Буковина — край буків. Через такі перегуки поет висвітлює свою особисте відношення до Німеччини, її історії, культури, зрештою — до тих трагедій, що відбувалися на німецькій землі за часів нацизму й Другої світової війни.