ОДА "ДО МЕЛЬПОМЕНИ"
Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді1.
Піднісся він чолом над царські піраміди.
Його не сточить дощ уїдливий, гризький,
Не звалить налітний північний буревій,
Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний.
Я не умру цілком: єства мого частина
Переживе мене, і від людських сердець
Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець2
Пій сходить з дівою в високий Капітолій.
І де шумить Авфід3 в безудержній сваволі,
І де казковий Давн4 ратайський люд судив,-
Скрізь говоритимуть, що син простих батьків [466]
Я перший положив на італійську міру5
Еллади давній спів. Так не таїсь від миру
І лавром, що зростив святий Дельфійський гай6,
O Мельпомено, ти чоло моє звінчай.
Переклад М.Зерова.
Примітки.
1. Вільний переклад; рим в оригіналі, звичайно, нема.
2. Головний жрець - Понтіфекс Максімум - щороку сходив на Капітолій із старшою весталкою молитись Юпітерові Капітолійському про благоденство Римської держави.
3. Авфід або Ауфід - ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацііі.
4. Давн - міфічний цар Апулії.]
5. В оригіналі «еолійський твір», тобто поезія, бо мова йде про еолійських поетів Алкея й Сапфо, метри яких Горацій справді перший розробив у римській літературі.
6. Переможців на Дельфійських іграх нагороджували лавровим вінком.