ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК

У Піднебесній, по Китаю всьому, 

Є тисяч десять міст, мабуть; 

Але чи є хоча б одне, в якому 

Не славилася б воїнів могуть?

А що, якби серпи, мотики й рала 

Повиливати нам з блискучих лат, 

Аби воли покірно оборали 

Цунь поля запустілого улад?

Гіркі ридання вже б не поливати 

Ту землю, де гула страшна війна. 

Чоловіки б із піснею орали, 

Жінки б наткали з шовку полотна.

                           Переклад Я. Шекери