ІЗ "КНИГИ ПІСЕНЬ".

СОНЕТ 61 "Благословенні будьте, день і рік..."

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім'я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в'яне,—

Й ти, неподільна радосте моя!

 

***

Благословенні місяць, день і рік, 

Пора, година, край, містина мила, 

Коли краса її очей сп'янила 

Мене, і став я бранцем їх повік.

Благословенні: біль, що в душу вник, 

Що об'явилась ним Ерота сила, 

Лук і стріла, що серце проразила, 

І рана, що пройшла в його тайник.

Благословенні всі рази, коли я

Ім'я моєї пані називав,

Мої зітхання, порив, плач і мрія.

Благословенні і рядки, що склав 

Я їй на честь, і мисль моя: до неї 

Вона іде, до неї однієї.

                  Переклад Д. Павличка

 

 

 

 

СОНЕТ 132 "Як не любов, то що це може бути..." 

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона? 

Добро? — Таж в ній скорбота нищівна. 

Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

                 Переклад Г. Конура