ІЗ "КНИГИ ПІСЕНЬ".
СОНЕТ 61 "Благословенні будьте, день і рік..."
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав'язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім'я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в'яне,—
Й ти, неподільна радосте моя!
Переклад Д. Павличка
Тема: почуття кохання
Головна думка: кохання – це благословенне почуття
Рід літератури: лірика
Жанр: медитативний сонет
Художні засоби:
Епітети: сяйливі очі, опечаленої ночі, ясний потік, ім’я ніжне і кохане
Метафора: «зав'язали світ… навік», «благословен вогонь, що серце пік», «спечаленої ночі», «лук Амура», «серця рани», «славу, що не в'яне», «неподільна радосте»
Анафора (єдинопочаток): «Благословенні будьте …»
Перелічення: «… день і рік, і мить, і місяць, і місця»
Алітерація (звук [м]): «І мить, і місяць, і місця урочі»
Риторичні звертання: «Благословенні будьте, день і рік, … мені навік!», «Благословен вогонь, …стріл ясний потік!», «Благословенні будьте, серця рани … ти, неподільна радосте моя!»
Антитеза (протиставлення): «солодкий біль»
Кількість рядків: чотирнадцять
Кількість строф: 4
Розмір строф: 2 катрени (чотиривірш) і 2 терцети (тривірш)
Віршований розмір: п’ятистопний ямб
І / мить,/ і /мі /сяць,/ і / мі / сця / у /ро / чі,
Де / спо /сте/ ріг/ я /ті / сяй/ ли / ві / о /чі,
Що/ зав' / я / за /ли /світ/ ме / ні / на/вік!
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/∪
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/∪
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/
Римування: АББА АББА СДС ДСД
Рими: рік – навік – пік – потік, урочі – очі – ночі – безоболоччі, рани – кохане – в’яне, ім’я – я – моя
СОНЕТ 61 "Благословенні будьте, день і рік..."
Благословенні місяць, день і рік,
Пора, година, край, містина мила,
Коли краса її очей сп'янила
Мене, і став я бранцем їх повік.
Благословенні: біль, що в душу вник,
Що об'явилась ним Ерота сила,
Лук і стріла, що серце проразила,
І рана, що пройшла в його тайник.
Благословенні всі рази, коли я
Ім'я моєї пані називав,
Мої зітхання, порив, плач і мрія.
Благословенні і рядки, що склав
Я їй на честь, і мисль моя: до неї
Вона іде, до неї однієї.
Переклад Д. Павличка
Тема: почуття кохання
Головна думка: кохання – це благословенне почуття
Рід літератури: лірика
Жанр: медитативний сонет
Художні засоби:
Епітети: містина мила
Персоніфікація: «рана, що пройшла», «мисль моя: до неї вона іде»
Метафора: «краса … очей сп'янила … і став я бранцем їх», «біль, що в душу вник», «Ерота сила», «лук і стріла, що серце поразила»
Анафора (єдинопочаток): «Благословенні …»
Перелічення: «місяць, день і рік, пора, година, край, містина», «зітхання, порив, плач і мрія»
Алітерація (звук [н], [н'], [д]): «Вона іде, до неї однієї»
Кількість рядків: чотирнадцять
Кількість строф: 4
Розмір строф: 2 катрени (чотиривірш) і 2 терцети (тривірш)
Віршований розмір: п’ятистопний ямб
Ко /ли /кра/са / ї / ї /о /чей/ сп'я/ни /ла
Ме /не,/ і /став/ я/бран/цем/ їх / по /вік.
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/∪
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/
Римування: АББА АББА СДС ДЕЕ
Рими: рік – повік - вник – тайник, мила – сп’янила – сила – поразила, я – мрія, називав – склав, неї – однієї
СОНЕТ 132 "Як не любов, то що це може бути..."
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремна скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній волі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма —
Чого я хочу — й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
Переклад Г. Конура
Тема: роздуми про суперечливу природу кохання
Головна думка: розум і пристрасть у коханні
Рід літератури: лірика
Жанр: медитативний сонет
Художні засоби
Епітети: «просторінь морську», «човні хисткому»
Персоніфікація: «рана, що пройшла», «мисль моя: до неї вона іде»
Метафора: «скорбота нищівна», «скарг луна», «тягар здолати», «волі я служу»
Риторичні запитання: «Як не любов, то що це бути може?», «А як любов, то що таке вона?», «Добро?», «Зло?», «Горіти хочу?», «Не хочу?», «Хто твій тягар здолати допоможе?», «Чужій чи власній волі я служу?»
Риторичні звертання: «Але ж муки ці солодкі, боже!», «Живлюща смерте, втіхо навісна!»
Оксиморон: «живлюща смерте», «палаю в стужу», «в спеку – весь дрижу», «муки ці солодкі», «втіхо навісна»
Антитеза (протиставлення): «чужій чи власній», «добро … зло», «хочу … не хочу»
Порівняння: «Неначе в просторінь морську безкраю, в човні хисткому рушив без керма»
Кількість рядків: чотирнадцять
Кількість строф: 4
Розмір строф: 2 катрени (чотиривірш) і 2 терцети (тривірш)
Віршований розмір: п’ятистопний ямб
Як /не/ лю/бов,/ то /що /це /бу/ти/ мо/же?
А /як / лю/бов/ , то/ що/ та/ке /во/на?
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/∪
∪―/∪―/∪―/∪―/∪―/
Римування: АББА АББА СДЕ ЕДС
Рими: може – боже – негоже – допоможе, вона – нищівна – луна – навісна, служу – дрижу, безкраю – знаю, керма – дарма