Нещодавно я прочитав віршований роман «Євгеній Онєгін». У творі життєві дороги розвели його героїв Євгенія і Татьяну. 

   А чи були б щасливими разом головні герої? – таке питання задають собі багато читачів. На мою думку, персонажі дуже різні. Онєгін – молодий чоловік, чудово розмовляє французькою і танцює мазурку, завжди бажаний гість на балах, має вигляд люб’язного і розумного, вихований «в моралі…не дуже строгій», затятий гульвіса, задаровує столичних дам, «умів усім новим здаватись». Натомість Татьяна – проста дівчина із глибинки, не балувана. На відміну від сестри Ольги, за якою упадають кавалери. вона не красуня. Татьяна виглядала «печальна, дика, мовчазна», «були чужі їй пустотливі розваги», «їй заміняли все романи», була мрійницею, «любила всі омани», що давали книги. Тому Онєгін, що помітно вирізнявся серед інших сільських кавалерів, з першої зустрічі здався Татьяні героєм її роману. Щира та відкрита вона перша відкриває йому в листі свої почуття. Світський ловелас не хоче образити молоду дівчину. Він зізнається, що не створений для спокійного сімейного життя. А далі сумна інтрига та дуель надовго розвели героїв Пройшло більше двох років… І знову зустрічаються Євгеній та Татьяна. Тепер вона заміжня дама, заможна князівна. Цей образ полонив Онєгіна. Та нове становище не змінило її. Вона виділяється серед гостів салону своєю особливою внутрішньою красою: 

    Була вона не гомінлива, 

    І не холодна, й не кваплива,

    Без гри зухвалої в очах, …

    Без мавпування рис чужих…

Євгеній признається Татьяні:

    Свою набридлу волю в шлюбі

    Я втратити не захотів….

  Але, на мою думку, не можна із впевненістю сказати, що це почуття світського франта не промине, як інші захоплення. Нудьга дуже часто опановувала ним, він не був постійним, шукав нових вражень. Швидко захоплювався та незабаром вже розчаровувався. Думаю, що з Євгенієм Татьяну не чекало би спокійне, розмірене, впевнене життя, що відповідало б її моральним чеснотам, мріям та вихованню.