До героїчного образу античного Прометея у своїй творчості у різний час зверталися композитори. 

   У Відні 28 березня 1801 року відбулась прем’єра героїко-алегоричного балету в двох діях «Творіння Прометея». Партитуру написав відомий німецький композитор Людвіг Ван Бетховен. Увертюра з цього твору часто виконується як самостійна концертна п’єса.

    За мотивами міфу російський композитор Олександр Скрябін написав свою знамениту симфонічну поему «Поема вогню». Складний твір включав партії у виконанні соліста на фортепіано, оркестру, хору. Щоб підсилити драматичний ефект твору, автор широко задіяв світлову клавіатуру, що являє собою «диск, на який встановлені по колу дванадцять кольорових лампочок з такою ж кількістю вимикачів, з'єднаних проводами». При виконанні музики лампочки блимали різними кольорами. 

     Симфонія, яку  композитор писав протягом 1908 – 1910 років, вперше прозвучала 15 березня 1911 року в Москві. На жаль прем'єра пройшла без світловий партії, оскільки такий апарат не підходив для виконання у великому залі. Наступні концерти з використанням світлової апаратури пройшли у різних концертних залах: 20 травня 1915 року в нью-йоркському Карнегі-Холі, 4 травня 1972 р. у лондонському Альберт-холі тощо. Симфонія звучала у виконанні найвідоміших оркестрів світу - Лондонського симфонічного оркестру, Берлінського філармонічного оркестру, Чиказького симфонічного оркестру, Філадельфійського оркестру та інших.

    Образ Прометея також звучить у симфонічних поемах угорського композитора Ференца Ліста, присвячених темі античності.

   Понад тридцять років німецький композитор та музикознавець Карл Орф писав свою античну трилогію за творами Есхіла.  Музично-сценічний твір «Прометей» прозвучав у 1968 році.

  Співзвуччя з 6 звуків стало гармонічним стрижнем симфонії Олександра Скрябіна. Згодом цей музичний акорд у музиці дістав назву «прометеїв акорд».