...

1. Уставте пропущені букви. Порівняйте вимову звуків [ґ] і [г]. З виділеним словом складіть і за­пишіть речення. Буква ґ.

гості

ґанок

ґрунт

гуси

горох

ґудзик

На сорочці був гарний ґудзик.

Застебни ґудзик.

2. Вилучіть зайве слово в кожному рядку. Запи­шіть їх.

Береза, верба, аґрус, тополя. 

Черевики, чоботи, ґазда, босоніжки.

Бджола, комар, оса, ґава.

Просо, рис, гриби, овес.

Береза, верба, тополя. Дерева, а аґрус – кущ.

Черевики, чоботи, босоніжки. Взуття, а ґазда – господар.

Бджола, комар, оса.   Комахи, а ґава – птах.

Просо, рис, овес. Рослини, а гриби відрізняються від рослин.

3. З'єднайте частини речення. Запишіть їх. Ви­мовте звуки у виділених словах.

Загубила ґава ґудзик біля ґанку.

Біля груші ріс кущ аґрусу.

Будь уважний і не лови ґав.

4. ГАРБУЗИЩЕ.

На городі між огудинням зацвіла яскрава жовта квітка. Молоденький джмелик побачив її і здивувався:

— Що з тебе виросте, з такої великої?

— Здоровенний гарбуз виросте. Ось я його покажу.

Квітка зібрала пелюстки вузликом — і на стеблі зазеленів гарбузик.

— Оце велетень? Цей ґудзик? Ой, розсмішила! — джмелик затрясся, загудів від

сміху.

— Я ще маленький... — зніяковів гарбузик, — але стану більший.

І він почав рости. День росте, другий росте, тиждень росте. Залопотіли соняхи, затріщало огудиння — то Михась бігав у кукурудзі.

— О, гарбузик! Дай-но зроблю з тебе корову. Роги будуть із прутиків, хвіст із прядива...

— Не чіпай мене, Михасю, бо я ще малий! Хай стану завбільшки, як твоя

голова.

— Гаразд, почекаю.

Росте гарбузик та й росте. Чималий зробився. Вітер його обвіває, сонечко зігріває.

— Якби ще дощику...

Після дощу, як роса опала, прийшов на город Михасько.

— Де тут мій гарбузик? О, який! Уже й за голову більший.

— Не зривай мене, Михасю! Почекай трохи. Ще я стану, як млинове коло.

— Невже, як коло? Що ж, хай буде по-твоєму. Тільки дивись, не обдури.

Уже й осінь на порі, а гарбуз знай росте. Зробився великий, аж у землю вгруз. 

— Якби ще сонечка... — просить. (Промовте).

Визирнуло сонечко, вересневим променем пригріло гарбузові боки. Вони й пожовтіли.

Прилетів джмелик. Сів на гарбуз та й питає:

— Де той ґудзик, що нахвалявся вирости?

— Ось де я, під тобою! — гуде гарбузище. — Тепер мене здалека видно. 

— Хіба це ти? Це ж гора! І чого ти жовтий?

— Бо на кашу пора!

Прийшов на город Михась, прийшов тато, прийшов і дід, ще й сусіда покликали. Ледве гуртом гарбуз у двір допровадили. А що вже було з нього каші — з пшоном, з маслом — на всю вулицю! (За Зіркою Мензатюк).

Прочитайте текст. Поміркуйте, хто з ким спілкується. З якою інтонацією потрібно читати останні три речення? Випишіть питальні речення.

Прилетів джмелик. Сів на гарбуз та й питає:

— Де той ґудзик, що нахвалявся вирости?

— Ось де я, під тобою! — гуде гарбузище.

— Хіба це ти? Це ж гора! І чого ти жовтий?

                                             (За Зіркою Мензатюк)

Прочитайте текст. Поміркуйте, хто з ким спіл­кується. З якою інтонацією потрібно читати ос­танні три речення? Випишіть питальні речення.

Прилетів джмелик. Сів на гарбуз та й пи­тає:

— Де той ґудзик, що нахвалявся вирости?

— Ось де я, під тобою! — гуде гарбузище.

— Хіба це ти? Це ж гора! І чого ти жовтий?

                                             (За Зіркою Мензатюк)

Спілкується джмелик із гарбузом. Останні речення треба читати зі здивуванням.

Питальні речення: Де той ґудзик, що нахвалявся вирости? Хіба це ти? І чого ти жовтий?

5. Дайте відповідь на запитання (усно). Що відповів гарбузище?

Ось де я, під тобою!

    

...