© Барна Р., 2019
Серія "Вчимось разом" до підручника
"Українська мова. Буквар 1 клас Пономарьова К."
(використані цитати з підручника у лапках або прописом)
СТОРІНКА 78
До-брий
Він на ву-ли-ці хло-пчик при-єм-ний:
і ма-лих за-хи-ща-є, і чем-ний.
А як прий-де до-до-му — се-стри-чку
він що-ра-зу тя-га за ко-си-чку (Й. Курлат)
� У го-стях і вдо-ма
Прий-шов Я-нек до Ста-ся в го-сті. Паль-то по-ві-сив на ві-шал-ку. Ви-тер че-ре-ви-ки об пі-дстил-ку. За-че-сав во-ло-сся пе-ред дзер-ка-лом. Ска-зав ба-бу-сі: «До-брий день!» — і пі-шов у кім-на-ту до то-ва-ри-ша.
— Ба-чиш, Ста-сю, я-кий твій то-ва-риш а-ку-ра-тний і вві-чли-вий, — ска-за-ла ба-бу-ся.
По-си-ді-ли хло-пці, по-ди-ви-ли-ся книж-ки. По-тім Я-нек за-про-сив:
— Хо-ді-мо те-пер до ме-не.
Прий-шли во-ни до Я-не-ка. У-до-ма ки-нув Я-нек паль-то в о-дин ку-ток, ша-пку — в ін-ший і гу-ка-є до ба-бу-сі:
— Ба-бу-ню, то я зі Ста-сем. По-вісь мо-є паль-то і ша-пку! (О. Мітта)
СТОРІНКА 79
� На малюнку Янек розкидає свої речі
� 1) У гостях Янек повісив пальто на вішалку, витер черевики об підстилку, зачесався, привітався з бабусею
2) Удома Янек кинув пальто в один куток, шапку — в інший, до своєї бабусі гукає
3) Насправді він не був вихованим хлопчиком
СТОРІНКА 80
� Ма-ма, та-то, дід, ба-бу-ся — всіх на-зву, не по-ми-лю-ся. Стар-ший бра-тик і се-стри-чка в нас сі-мей-ка не-ве-ли-чка. Не спи-няй-те, бо зі-б'ю-ся: ма-ма, та-то, дід, ба-бу-ся... Стар-ший брат, се-стра і я — о-та-ка у нас сім'-я (В. Гринько)
� Та-тко і ма-ту-ся
А у мо-го та-тка ши-ро-че-нні пле-чі: зру-чно тут си-ді-ти, ви-дно вдаль ма-ле-чі.
Ду-жі та мі-цню-щі та-тко ру-ки ма-є. Він ме-не ви-со-ко вго-ру пі-дки-да-є.
А в ма-ту-сі ру-чки ла-гі-дні й те-плень-кі, при-гор-та-ють ні-жно до сво-го сер-день-ка. У-смі-шка ла-ска-ва, о-чі во-ло-шко-ві, спов-не-ні тер-пі-ння, до-бро-ти, лю-бо-ві. Як ві-зьму за ру-ки та-тка і ма-ту-сю, то ні-чо-го в сві-ті з ни-ми не бо-ю-ся (Л. Вознюк)
СТОРІНКА 81
� 1) У татка широченні плечі, дужі та міцні руки, а у мами лагідні й тепленькі ручки, усмішка ласкава, вона терпелива, добра, любляча
� З ним ні-ко-ли не сва-рю-ся, і-гра-шка-ми по-ді-лю-ся. Бу-ду з ним дру-жи-ти, гра-ти. По-зна-йом-тесь, це мій ... (Л. Вознюк)
Відгадка: братик
Хи-трі о-чі, дві ко-си-чки. У ве-снян-ках ніс та щі-чки. Не-по-си-да не-ве-ли-чка на-зи-ва-є-ться ... (Л. Вознюк)
Відгадка: сестричка
СТОРІНКА 82
� Як по-ди-ви-шся на ньо-го, ба-чиш в нім се-бе са-мо-го — о-та-ким, я-ким бу-ва-єш. Що це, дру-же? Ві-дга-да-єш?
Відгадка: дзеркало
� Заголовок: «Фокус», «Фокус Федька», «Фокусник», «Фокусник Федько».
Фо-кус-мо-кус
Ді-тки по-ка-зу-ва-ли фо-ку-си-мо-ку-си. Пі-дій-шла чер-га до Федь-ка. Хло-пчик по-ду-мав, по-ду-мав та й ка-же:
— Я вас у-сіх сфо-то-гра-фу-ю. І ко-жно-му по-ка-жу йо-го фо-то-кар-тку. Як хтось бу-де не схо-жий, то-му ві-ддам свій фо-то-а-па-рат.
Ді-ти зди-во-ва-но пе-ре-зир-ну-лись, а-дже у Федь-ка не бу-ло фо-то-а-па-ра-та. Та Федь-ко не ро-згу-бив-ся. Він згор-нув тру-бо-чко-ю до-лонь-ки й при-клав до о-ка.
— У-ва-га! Зні-ма-ю! — і кла-цнув я-зи-ком. По-рив-ся в ки-ше-нях, у-зяв щось у жмень-ку.
— Те-пер ко-жно-му по-ка-жу йо-го фо-то-кар-тку.
Ви-ба-чай-те, що ду-же ма-лень-ка — та-кий фо-то-а-па-рат.
І пі-дно-сить ко-жно-му у жмень-ці. Хто гля-не, той у-смі-хне-ться.
— Я справ-ді схо-жий, — ка-же всяк. Бо у Федь-ко-вій жмень-ці — ма-лень-ке лю-стер-ко (за Д. Чередниченком)
СТОРІНКА 83
� 1) Уявний фотограф
2) У жменьці лежало люстерко
3) Мені доводилось крутити нитку на пальцях так, щоб вона розмотувалась
4) З друзями любимо бавитись у хованки
СТОРІНКА 84
� Ти у-смі-хни-ся не-бу, у-сім, хто бі-ля те-бе: і бра-ти-ку й се-стри-чці, і со-не-чку й тра-ви-чці. Лю-би у-сіх до-вко-ла, у-до-ма та у шко-лі, і ця лю-бов із Не-ба по-вер-не-ться до те-бе (Л. Вознюк)
� Ве-ли-кий і ма-лий
Жи-ли со-бі су-сі-ди на ву-ли-ці о-дній; два хло-пці-не-по-си-ди – ве-ли-кий і ма-лий.
В у-сім бу-ли не-схо-жі су-сі-ди-хло-пча-ки. О-дин по-во-дивсь го-же, а дру-гий — нав-па-ки.
Ма-лий, у-зяв-ши книж-ку, ді-ду-се-ві чи-та. Ве-ли-кий тя-гне кі-шку із ти-ну за хво-ста.
Ма-лий да-є до-ро-гу ма-ля-там з ди-тсад-ка. Ве-ли-кий із-за ро-гу їм ти-че ку-ла-ка...
Тож, пев-но, по за-слу-зі ді-ста-лось хло-пча-кам: в ма-ло-го — всю-ди дру-зі, ве-ли-кий хо-дить сам (В. Бичок)
СТОРІНКА 85
� Добре тому, у кого є друзі
� Добрі справи: допомагаю, усміхаюсь, дарую, турбуюсь, бережу, саджаю, доглядаю
СТОРІНКА 86
� Ко-жно-му в пі-со-чни-ці по-во-зи-тись хо-че-ться, бо не про-сто в ній пі-сок: ті-сто в ній — на пи-рі-жок, для фор-те-ці це-гла в ній, для ма-шин — га-раж но-вий. Ось чо-му в пі-со-чни-ці всім по-гра-тись хо-че-ться (А. Костецький)
� Заголовок: «Добра справа», «Чуже – це не моє».
Чу-жа і-гра-шка
О-дно-го дня Са-шко і Ста-сик бу-ду-ва-ли у дво-рі за-мок із пі-ску.
Са-шко ко-пав пі-сок сов-ком і ра-птом ба-чить — щось бли-щить. Він ро-згріб пі-сок. А там кра-си-ва ма-лень-ка ма-шин-ка.
— Ста-си-ку, ди-вись, я-ка гар-на ма-шин-ка! — ска-зав Са-шко.
— Ду-же гар-на. Бе-ри ї-ї со-бі, — за-про-по-ну-вав Ста-сик.
— Ні, не ві-зьму, це не мо-я ма-шин-ка, — ві-дпо-вів Са-шко.
— А-ле ж ти ї-ї знай-шов. Зна-чить, тво-я.
— Ні, ма-шин-ку тре-ба ві-дда-ти то-му, хто ї-ї за-гу-бив. У на-шо-му бу-дин-ку жи-ве ма-лень-кий хло-пчик. У-чо-ра я ба-чив, як він грав-ся та-ко-ю ма-шин-ко-ю. Я ду-ма-ю, що це він за-гу-бив ї-ї в пі-ску.
Са-шко взяв ма-шин-ку і ві-дніс хло-пчи-ку.
— Це тво-я ма-шин-ка?
— Мо-я! Мо-я! — зра-дів ма-люк (за Л. Борщевською)
СТОРІНКА 87
� 1) Сашко знайшов машинку
2) Друг порадив Сашкові залишити машинку
3) Хлопчик віддав знахідку власникові