Аналіз оповідання «Негарна звичка» («Шкідлива звичка») Оксана Кротюк (тема, головна думка, мета, будова твору, план, головні і другорядні персонажі, цитатна характеристика Мишка)

Тема: розповідь про Мишка, який мав негарну звичку.

Головна думка: «язик, мов лопата, і строчить, як з автомата».

Мета: засудження поганої звички – безцеремонно встрявати в розмову інших людей.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Довели, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про подію (розмову сусідів) з життя трьох персонажів (Мишко, його дід Іван, сусідський дід Микола), яка тривала недовго (до години).

Будова твору

Зачин	«Легенько скрипнула дерев'яна хвіртка, і на подвір'я зайшов сусідський дідусь Микола…»
Основна частина	«Тим часом дідусі посідали на лаві й завели мову спочатку про те…»
Кінцівка	«Од цих слів очі в Мишка стали наче блюдця, рот — подібним до бублика…»

План

1. Прийшов сусідський дідусь Микола.

2. Мишко мав погану звичку.

3. Дідусі завели мову.

4. Мишко втрутився у розмову.

5. Хлопчик кричить та волає.

6. Запитання дідуся Миколи.

7. Мишко засоромився.

Головний персонаж: хлопчик Мишко.

Другорядні персонажі: дідусь Микола і дідусь Іван.

Розповідь ведеться від імені автора.

Хлопчик Мишко – неввічливий, любить перебивати старших, проте совісний, усвідомив погану поведінку, значить зможе виправитися.

Цитатна характеристика Мишка

Любив слухати розмову дорослих, мав погану звичку – перебивати інших	«Він дуже полюбляв слухати розмову дорослих і мав негарну звичку безцеремонно в неї встрявати»
Встряв у розмову дідусів, перебиває їхні судження	«А я вчора у тітки Гані був. Вона мене ситром² напувала, — втрутився Мишко»
Ображений, хоче бути в центрі уваги	«Мишко образився: «Чого це вони не звертають на мене уваги?»»
Кричить, волає	«Ви чуєте?! — несамовито заволав Мишко. — Максимко штани-и-и подер!»
Розгублений	«Од цих слів очі в Мишка стали наче блюдця, рот — подібним до бублика»
Присоромлений	«Він мовчки зсунувся з лави і, присоромлений, потюпав до хати»

НЕГАРНА (ШКІДЛИВА) ЗВИЧКА

Легенько скрипнула дерев'яна хвіртка, і на подвір'я зайшов сусідський дідусь Микола.

— Дай, Боже, здоров'я! — привітався він.

— Дай, Боже, усім! — відповів од хлівця Мишків дідусь Іван і ступив сусідові назустріч. Мишко, що сидів під крислатим горіхом, полишив їсти з мисочки вишні й відсунувся на край лави, звільняючи для дідусів місце. Він дуже полюбляв слухати розмову дорослих і мав негарну звичку безцеремонно¹ в неї встрявати.

Тим часом дідусі посідали на лаві й завели мову спочатку про те, яким жарким видалось цьогорічне літо, потім про пасіку.

— А я вчора у тітки Гані був. Вона мене ситром² напувала, — втрутився Мишко.

Але дідусь продовжував свою розповідь, навіть не глянувши на онука. Мишко перечекав якусь мить і знов сказав:

— Наш Мурчик десь носа подряпав!

Проте розмова між старими тривала.

Мишко образився: «Чого це вони не звертають на мене уваги?». І, набравши повні груди повітря, вигукнув:

— Учора Максимко, що їхня хата біля криниці, ліз через паркан і штани подер.

Однак і ця новина не справила на дідусів ніякісінького враження.

— Ви чуєте?! — несамовито заволав Мишко. — Максимко штани-и-и подер!

І тут дідусь Микола, роззирнувшись довкруги, питає в дідуся Івана:

— А де це твій Михайло? Щось я давненько не чув його й не бачив. Він у вас не з тих, що язик, мов лопата, і строчить, як з автомата. Либонь, зараз десь при цікавому ділі?

Од цих слів очі в Мишка стали наче блюдця, рот — подібним до бублика. Він мовчки зсунувся з лави і, присоромлений, потюпав до хати.

_{1. Безцеремонно — тут: неввічливо.}

_{2. Ситро — фруктовий газований напій.}

Мова та мовлення, спілкування