МОВА — це сукупність засобів, які використовують для спілкування: звуки (фонетичні засоби); слова (лексичні засоби); форми слів (морфологічні засоби); словосполучення і речення (синтаксичні засоби). Наша мова постійно розвивається: з появою нових предметів з'являються і нові слова, а назви тих предметів, які вже віджили або були замінені іншими, виходять з ужитку.
МОВЛЕННЯ — це спілкування за допомогою мови, тобто її мовних засобів (слів, словосполучень, речень, текстів).
Види мовлення: усне та писемне, монологічне та діалогічне (форми передачі своїх думок, почуттів).
Слова — це немовби одяг твоїх думок. Нехай же думки твої завжди будуть гарними і ясними, а слова — добрими й розумними.
|
Види мовлення |
Характеристика |
Вимоги |
|
Усне мовлення |
ГОВОРИМО — ЧУЄМО Звукове мовлення (важливу роль у вимові звуків мови мають губи, або, як казали у давні часи, уста). |
має бути правильним, виразним, зрозумілим для всіх, хто його слухає. |
|
Писемне мовлення |
ПИШЕМО — ЧИТАЄМО Запис слів буквами. |
має бути грамотним та літературним |
|
Монологічне мовлення |
Мовлення одної людини |
|
|
Діалогічне мовлення |
Мовлення між двома і більше людьми |
|
Види мовленнєвої діяльності: сприйняття чужого мовлення (аудіювання та читання) і творення власного мовлення (говоріння та письмо).
КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ
|
Культура мовлення — це вміння правильно говорити і писати. |
Вимоги |
|
Володіти культурою писемного мовлення — означає правильно, точно, грамотно і каліграфічно оформляти думки на письмі, щоб кожен міг прочитати і зрозуміти |
Писати треба каліграфічно, розбірливо, охайно, без помилок |
|
Володіти культурою усного мовлення — означає висловлювати думки правильно, виразно, зрозуміло для всіх, хто слухає |
Під час розмови потрібно: • дивитись на співрозмовника; • вдумливо добирати слова; • послідовно викладати думки, правильно пов'язуючи їх між собою; • чітко, виразно вимовляти кожне слово; • дотримуватися потрібної інтонації (передавати голосом запитання, здивування, різні почуття); • доводити свою думку до кінця; • вживання слів із правильним наголосом. Під час розмови не можна: • пропускати слова; • викрикувати; розмахувати руками; • вживати зайві та грубі слова; • неуважно слухати співрозмовника та перебивати його, не вибачившись; • залишати розповідь незакінченою; • вживати слова, значення яких не розумієш |
СПІЛКУВАННЯ – це процес передавання та сприймання інформації в будь-якій формі людиною.
Готуючись до спілкування, треба обміркувати (спланувати):
• тему висловлювання;
• головну думку висловлювання;
• форму висловлювання (монологічну чи діалогічну, усну чи писемну);
• стиль висловлювання.
З огляду на умови спілкування, говоримо про одне й те ж по-різному: точно описуємо предмет (явище), або живописно, образно малюємо його.
Ситуація спілкування — умови, за яких відбувається спілкування.
Адресант мовлення — той, хто висловлюється.
Адресат мовлення — той, кому адресують мовлення.