Інші правила дивись тут...

 

1 клас

Мова складається зі слів, а слова — з мовних звуків.

Мовні звуки на письмі позначаємо буквами.

 

2 клас

Мовлення – це користування мовою.

Види мовлення: усне й писемне 

Усне мовлення: говорю, слухаю

Писемне мовлення: читаю, пишу

 

5 клас

Взаємозв’язок мови та мовлення: мова виявляє себе тільки в мовленні, а мовлення неможливе без мови. Поняття мова і мовлення потрібно розрізняти. Мова — це засоби спілкування (слова, словосполучення, речення, тексти тощо), а мовлення — це мова в дії, у роботі. 

 

МОВА — це сукупність засобів, які використовують для спілкування: звуки (фонетичні засоби); слова (лексичні засоби); форми слів (морфологічні засоби); словосполучення і речення (синтаксичні засоби). Наша мова постійно розвивається: з появою нових предметів з'являються і нові слова, а назви тих предметів, які вже віджили або були замінені іншими, виходять з ужитку.

Завдання мови: спілкування (обмін думками й почуттями); формування думки (думки формуємо та виражаємо тільки за допомогою слів); пізнання світу (здобуває знання); об’єднавча (об’єднуються у спільноту)

 

МОВЛЕННЯ — це спілкування за допомогою мови, тобто її мовних засобів (слів, словосполучень, речень, текстів), мова в діїї

Види мовленнєвого спілкування — форми передачі своїх думок, почуттів (усне та писемне, монологічне та діалогічне)

Слова — це немовби одяг твоїх думок. Нехай же думки твої завжди будуть гарними і ясними, а слова — добрими й розумними.

Види мовлення Характеристика
Усне мовлення

ГОВОРИМО — ЧУЄМО  Звукове мовлення (важливу роль у вимові звуків мови мають губи, або, як казали у давні часи, уста). Вимоги: має бути правильним, виразним, зрозумі­лим для всіх, хто його слухає

Писемне мовлення

ПИШЕМО — ЧИТАЄМО  Запис слів буквами. Вимоги: має бути грамотним та літературним

Монологічне мовлення Мовлення одної особи
Діалогічне мовлення

Мовлення між двома і більше людьми. Кожен зі співрозмовників почергово то говорить, то слухає, тобто поєднано говоріння та аудіювання (слухання — розуміння). Висловлення кожного учасника спілкування називається реплікою.

 

Процес мовлення називають мовленнєвою діяльністю. 

Види мовленнєвої  діяльності: сприйняття чужого мовлення (аудіювання та читання) і творення власного мовлення (говоріння та письмо). Аудіювання не слід сплутувати зі слуханням, оскільки слухання — це передусім сприймання будь-яких, тобто усіх звуків — музики, шуму дощу й вітру, пташиного співу, гуркоту автомобілів, шарудіння листя та ін. Аудіювання стосується тільки усного мовлення людини, це процес його одночасного слухання та розуміння.

 

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ — це вміння правильно говорити і писати. 

Володіти культурою писемного мовлення — означає правильно, точно, грамотно і каліграфічно оформляти думки на письмі, щоб кожен міг прочитати і зрозуміти. 

Вимоги: писати треба каліграфічно, розбірливо, охайно, без помилок.

Володіти культурою усного мовлення — означає висловлювати думки правильно, виразно, зрозуміло для всіх, хто слухає. 

Вимоги під час розмови: • дивитись на співрозмовника;  вдумливо добирати слова; • послідовно викладати думки, правильно пов'язуючи їх між собою• чітко, виразно вимовляти кожне слово; • дотримуватися потрібної інтонації (передавати голосом запитання, здивування, різні почуття); • доводити свою думку до кінця; • вживання слів із правильним наголосом. Під час розмови не можна: • пропускати слова; • викрикувати; розмахувати руками; • вживати зайві та грубі слова; • неуважно слухати співрозмовника та перебивати його, не вибачившись; • залишати розповідь незакінченою; • вживати слова, значення яких не розумієш

 

СПІЛКУВАННЯ це процес передавання та сприймання інформації в будь-якій формі людиною.

Ситуація спілкування – це умови, за яких відбувається спілку­вання.

Готуючись до спілкування передусім потрібно з'ясувати:

• офіційними чи неофіційними є об­ставини для майбутнього спілкування (стиль висловлювання);

• хто адресат мовлення.

Потім треба обміркувати (спланувати):

• форму висловлювання (монологічну чи діалогічну, усну чи писемну); 

• головну думку висловлювання (мету спілкування, тобто чого ви прагнете: про щось повідомити, щось з'ясувати, до чогось спонукати, та які висновки з цього випливатимуть);

• тему висловлювання (про що говоритимете).

З огляду на умови спілкування, говоримо про одне й те ж по-різному: точно описуємо предмет (явище), або живописно, образно малюємо його.

Ситуація спілкування — умови, за яких відбувається спілкування.

Адресант мовлення — той, хто висловлюється.

Адресат мовлення — той, кому адресують мовлення.

Словничок спілкування.

Основні правила спілкування:

• Будь уважним, доброзичливим, люб'язним, виявляй увагу до співроз­мовника. Під час розмови дивися співрозмовникові у вічі.

• Ретельно обмірковуй кожне своє слово. Будь чесним, чуйним і спра­ведливим. Ніколи не хвались.

• Обов'язково вживай доречні слова ввічливості.

• Уважно вислуховуй співрозмовника, ніколи його не перебивай. Поважай думку співбесідника, навіть якщо ти з нею не згоден. Говори про те, що цікаво співрозмовникові. Ніколи не виявляй свого поганого настрою.

• Не говори надто голосно. Говори зрозуміло, чітко, точно. Не вживай грубих слів. 

 

 

Висловлення — усе те, що промовлено, почуто, прочитано або записано засобами мови (словами, реченнями, текстами).

Почуті та сказані вами слова й речення є усними висловленнями.

 

Записані та прочитані вами й іншими людьми слова й речення є письмовим висловленням.

Інші правила дивись тут...