Сторінка 72.
• Прочитайте оповідання Василя Сухомлинського про поїздку в Канів на Чернечу гору. Якими враженнями ділиться письменник? Що його найбільше схвилювало? Навколо природа, немов зійшла з творів Великого Кобзаря: могутній Дніпро, високі кручі, зелені гаї. Письменник відчув себе сином українського народу, який вічно мешкає на землі Тараса Шевченка.
• Як письменник пояснив, що таке рідна земля, рідна мова? «Ці високі гори, далекі степи - це моя рідна земля, а слово поетове - моя рідна мова».
• Прочитай опис Дніпра. З якими рядками Миколи Гоголя він співзвучний?
Опис Дніпра Василя Сухомлинського |
Опис Дніпра Миколи Гоголя |
«Бачимо далекі береги Дніпра, його могутні води, бачимо зелені ліси на високих кручах» |
«Чудовий Дніпро в тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої» |
Повтори і пригадай
• Пригадай назву розділу, а також зміст оповідання Василя Сухомлинського «Краса, натхнення, радість і таємниця» У яких творах краса природи викликає радість, бажання пізнати світ? «Краса світу в художньому слові».
• Чи зрозуміло тобі, що таке натхнення? Які твори надихнули тебе на хороші справи? Натхнення – стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Для мене означає мати бажання щось створити, довести почату справу до кінця. Поезія надихнула мене спробувати складати вірші.
• Які таємниці тобі відкрилися під час читання творів, міркування над їхнім змістом? Як появляється павутиння під час бабиного літа (опис Нечуя-Левицького про осінній день), «мало який птах долетить до середини Дніпра» («Чудовий Дніпро» Миколи Гоголя).
• Який опис тобі хочеться виразно прочитати з пам'яті? Хто його автор? Опис про «Осінній день» Нечуя-Левицького.
• Як ти думаєш, кому відкриваються таємниці, хто здатен побачити красу в навколишньому? Ліна Костенко у творі «Маруся Чурай» пояснила так: « ...Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, - оці степи, де небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є - дорога, явори, усе моє, все зветься - Україна. Така краса, висока і нетлінна » що хоч спинись і з Богом говори». Допитливій, спостережливій, небайдужій людині.
Сторінка 79.
• Прочитай уважно початок оповідання Бориса Грінченка «Ксеня». Коли відбувалася описана подія? У дитинстві його оповідача.
• Хто згадує про своє дитинство? Про своє дитинство згадує оповідач Василь.
• Хто для оповідача залишив у пам'яті найглибший слід? Дитяча подружка Ксеня.
• Назви імена головних персонажів оповідання. Василь (оповідач твору) та Ксеня (подруга дитинства оповідача).
• Прочитай описаний випадок із життя дітей. Назви слова, якими передано їхні переживання, почуття. «Сміється з мене», «великі її очі розкрилися від страху ще дужче, а біле обличчя зробилося ще білішим», «одкааав я, бадьорячися, хоч і сам щось не дуже себе спокійно почував», «я боюся...», «ніхто з нас не заплакав: з ляку байдуже було про біль», «хотів сказати: «то дурниця», але не зміг», «обом нам схотілося плакати», «усякі думки снувалися в голові», «Ксеня притулилася до мене і вже плакала», «на наше щастя, перша гілка була не високо», «я ввесь похолов», «страшно, Василю!..», «мовчимо», «шепоче Ксеня», «зрадівши, кажу я Ксені», «веселіше немов зробилося», «мені знову схотілося плакати», «тільки не заплакав: страшно та й сором Ксені було», «мовчимо...», «ми обоє здригнулися: тріщання, гук по всьому лісі...», «ох, страшно, страшно!..», «чую, Ксеня вчепилася за мене, тремтить уся», «немов кличуть, - шепоче Ксеня», «ми так зраділи, що трохи не попадали з дерева».
• Простеж, як вони змінюються. У залежності від звуків та побаченого страх то відступає, то знову дає знати про себе. Щира радість переповнює персонажів, коли їх нарешті знаходить батько Василя.
• План до оповідання Бориса Грінченка «Ксеня», тема, головна думка, цитатна характеристика персонажів.
• Описи природи в оповіданні Бориса Грінченка. «Віти били нас по обличчях, шкрябали, босі ноги підколювалися». «Дивимося, вже перейшли зруб І аж до старого лісу дійшли. Зовсім смеркло, а місяця ще не було, і ліс стояв Такий чорний, страшний». «Щось як крикне жалібно та голосно, аж по всьому лісі розітнулося. Я увесь похолов. Дивлюся, вилетіла з лісу велика сова. Щось тріпалось, пищало у неї в кігтях. Вона кілька разів нечутно махнула своїми м'якими крилами і сховалася в темряві». «Місяць потроху виплив, увесь червоний, вогняний. Далі почав більшати, підбивсь угору. Зробилося зовсім видко: листя на кущах заблищало, як срібне; пробиваючись крізь густе верховіття, простяглися додолу і по землі ясні смуги м'якого світу. Веселіше немов зробилося». «Господи! Ми обоє здригнулися: тріщання, гук по всьому лісі... Що це? Вовки? Може, ведмідь навіть? … А ревіння чи гукання ще більше, ще дужче щось ламається, тріщить. Ох! Це ж, мабуть, лісовик...».