КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2. Варіант 1
ЯК КАТРУСЯ ЗНАЙШЛА СКАРБ
Нема краще, як поїхати до бабусі на Полтавщину. У неї хата над річкою Сулою — давня хата, з рушниками. Прокидаєшся там, а вогонь у грубці потріскує, миготять по стелі теплі відблиски, і здається, що мов у казці, ось-ось може статися диво.
— Марусю... — шепотить Катруся. — А давай сьогодні будемо на горищі скарб шукати!
На горищі!.. Там кукурудза й ряба квасолька, а по закутках — старі горщики, там пахне сухими травами, таємницею, і скарб, звичайно, також там.
То дівчатка й шукають. Може, він серед сухого зілля? Або між клубками пряжі?
—Та он же скриня! Скарб напевно там! Хутчій Маруся й Катруся підняли віко1, та й стали, як заворожені. Бо в скрині: зірчаста плахта2, стрічки, крайки3, а що вже сорочок та рушників!
— Ось де ви, донечки, — почувся мамин голос. — А я гадаю, де ви пропали.
— А ми скарб шукаємо, — похвалилася Катруся. — І знайшли от що.
Мама пильно схилилася над старим полотном.
— Це і є справжній скарб.
— Ой мамо, це всього-на-всього бабусині сорочки! — стало смішно Катрусі.
— Але в них — прадавнє українське мистецтво вишивання. Придивись-но, яке воно пишне.
Розгорнула мама сорочку, а на рукавах — зірки, мов стиглі вишні. А на другій — біле листя, наче паморозь надворі. А на третій — диво-дерева в золотих горішках.
— Тільки це не прості зірки, листя, дерева, — сказала мама.
— Чарівні?
— Та ніби й чарівні...
Бо в часи далекі людям не раз робилося страшно серед диких пралісів. І тоді вони придумали чарівні знаки, щоб одганяти русалок, не підпускати хвороби, а любе сонечко закликати. Вишили ті знаки на рушниках, обвішали ними вікна, двері. Вишили й собі на сорочках. І тоді сорочки стали такі гарні, що їх і досі вишивають.
Вишивка народжувалась, як річка. Почалася вона з прадавнини, текла через часи Київської Русі, через віки козацькі та й допливла до наших днів. З кожного часу вона щось брала: з найдавнішої пори — знаки сонця й берегинь, з часів київських — княже шитво золотими та срібними нитками.
Додавались у річку-вишивку кольори й узори, усе, що гарне, що серце любило. І сьогодні все воно — тут, у бабусиній скрині, на старому полотні.
Притихли дівчатка, розглядають сорочки, водять пальчиками по узорах. А все це — з чарівної ріки на ім'я Українське Вишивання! Ще й спосіб вишиття різний. А всього, каже мама, є аж сто способів вишивати!
Аж тут і бабуся вилізла на горище.
— Бачу, онучечки, ви любите вишивку, — мовила вона та й дістала зі скрині згорток у білій полотнинці. Розгорнула, а там — дві сорочечки! Новесенькі, вишивані!
— Це тобі, Катрусю. А це тобі, Марусю. Носіть здорові.
Обняли дівчатка бабусю, поцілували.
— Тепер, Марусю, — каже Катруся, — і в нас буде трішки скарбу! (За Зіркою Мензатюк)
1 Віко — верхня частина скрині, якою її закривають.
2 Плахта — жіночий одяг, схожий на спідницю.
3 Крайка — жіночий пояс із грубої кольорової пряжі.
Завдання 1. Жанр прочитаного твору.
А казка
Б оповідання
В байка
Завдання 2. Визнач основну тему твору. Твір про
А український народний одяг
Б бабусину хату з рушниками
В давнє мистецтво українського народу — вишивання
Завдання 3. Хто запропонував шукати скарб на горищі?
А мама
Б Маруся
В Катруся
Завдання 4. Де Катруся і Маруся знайшли скарб?
А на горищі в скрині
Б на горищі в старому горщику
В у бабусиній хаті з рушниками
Завдання 5. Що подарувала бабуся своїм онучкам?
А новенькі вишиті сорочечки
Б згорток білого полотна
В зірчасті плахти
Завдання 6. Як називається народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні подіі?
А вірш
Б казка
В оповідання
Завдання 7. Підкресли в тексті речення, у якому є порівняння.
Нема краще, як поїхати до бабусі на Полтавщину.
Прокидаєшся там, а вогонь у грубці потріскує, миготять по стелі теплі відблиски, і здається, що мов у казці, ось-ось може статися диво.
Розгорнула мама сорочку, а на рукавах — зірки, мов стиглі вишні.
А на другій — біле листя, наче паморозь надворі.
Вишивка народжувалась, як річка.
Завдання 8. Підкресли в тексті речення, у якому розповідається, скільки є способів вишивання.
А всього, каже мама, є аж сто способів вишивати!
Завдання 9. Хто розповів дівчаткам про давнє українське мистецтво — вишивання?
Мама розповіла про давнє українське мистецтво вишивання.
Завдання 10. Що дівчатка знайшли в бабусиній скрині?
У бабусиній скрині дівчата знайшли зірчасту плахту, стрічки, крайки, сорочки та рушники.
Завдання 11. Запиши назви двох авторських казок, які ти читав (читала) на уроках літературного читання.
1. «Гидке каченя»
2. «Біда навчить».
1. «Лисичка-кума»
2. «Казка про друга».
Завдання 12. Добери і запиши свій заголовок до прочитаного твору.
Українська вишивка. Давнє мистецтво – вишивання.
Запиши, чому саме таку назву твору ти обрав (обрала).
На мою думку, твір можна назвати «Давнє мистецтво – вишивання». Адже, по-перше у ньому розповідається про це чудове мистецтво. По-друге, воно прийшло із давнини, про що свідчать речі у скринях бабусь. По-третє, вишиті речі втілили уявлення наших предків про оберіг. Вишивка – невтомна ріка, наповнена символами. По-четверте, як усякий витвір мистецтва вишивка дуже гарна. Сто способів вишивки робить її різноманітною, а душа майстрині – неповторною.
З невеликого твору я дізналась багато цікавого про мистецтво вишивання.
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2
КАТРУСИНІ ВИТИНАНКИ
Сьогодні прийшла Маруся зі школи та й хвалиться:
— Ми в класі готуємося до Нового року. Прикрасили вікна сніжинками.
Гірко стало Катрусі, що вона вдома і на вікнах нічогісінько нема! Хіба, може, узяти та й собі поробити сніжинки?
Ураз Катруся перестала сумувати, принесла ножиці, папір. Тільки от лихо — сніжинка вийшла кривобока.
— Бо ти її неправильно вирізуєш, — мовила Маруся. — Зігни папір удвоє, тепер ще раз удвоє. Ану, вирізуй!
І правда, вдалася сніжинка. Катруся бігом понесла мамі.
— Гарна, гарна витинанка, — похвалила та.
— Ні, мамусю, це сніжинка, а не витинанка! Я сніжинку вирізувала.
— Ой Катрусю! — сміється мама. — Яка ти ще мала-нерозумна! Раз ти її вирізувала, витинала з паперу, то твоя сніжинка і є витинанка. Це давнє народне мистецтво — вирізувати паперові прикраси. Колись робили багато витинанок. На них були такі дива! Сонечка, зірочки, усілякі ромбики, та ще й які химерні! І квіти були, з листочками, галузками, з пуп'яночками; і різні птахи: орли, павичі, голуби, зозулі, а півників найбільше. Або ще брали смужку паперу, складали й вирізували дівчину чи козака, чи стару бабу. Тоді розгортали смужку — аж дівчат цілий рядок! Стоять і за руки тримаються.
— Але ж мамо! — зауважила Маруся. — Колись хати були малі, а віконця зовсім крихітні. Ми про це в школі вчили. Де ж ті витинанки поміщалися?
— Звісно де — на стінах. Обклеювали сволок1 під стелею, прикрашали полиці, мисник2. Стіни білі, сволок білий, а витинанки зелені, блакитні, рожеві, а декотрі геть барвисті, з паперу різних кольорів. Аж у хаті веселіше! Було й таке, що вирізували паперові рушники, фіранки3. Але на скло, звичайно, не клеїли. Це вже тепер, коли вікна величезні, можна шибки прикрашати, однак світла досить.
Катруся слухає, і втішно їй. Це ж треба, як вийшло! Ще вона й не школярка, а робить витинанки. Ось сяде і все повирізує: зозульку, кривульку, повне сонечко.
— А я, — і Маруся захопилася, — я дуба виріжу. Під дубом коників, на гілках павичів, а на вершечку одуда в гніздечку.
— А я — півнів!
— А я — козаків!
— А я — хвильки!
— А я — маківки!
Сидять, вирізують. У Марусі — блакитні квіточки. Дивовижні такі. Може, то папороть цвіте. Може, просто чарівні квіти. А Катруся вирізала пів'ялинки і під нею баранчика. Розгорнула папір — ціла ялинка! І баранчиків аж два, по обидва боки. Правда, якісь не баранячі баранчики, але вдруге будуть кращі.
Зате зірочки та сніжинки повдавалися хоч куди. Білі, блакитні, ще й маленькі срібні. То фольга була невеличкими листочками, і зірочки з неї такі ж. Дівчатка поналіплювали їх молоком на шибки, стали та й милуються. Ой, гарно! І з вулиці видно. Коли просто дивитися — зірочки-сніжинки. А як знаючи дивитися — то воно вже витинанки, давнє українське мистецтво. (За Зіркою Мензатюк).
1 Сволок — балка, яка підтримує стелю в будівлях.
2 Мисник — полиця для посуду.
3 Фіранка — занавіска.
Завдання 1. Визнач жанр прочитаного твору.
А оповідання
Б казка
В байка
Завдання 2. Визнач основну тему твору. Твір про
А те, як Маруся готувалася до Нового року
Б давнє мистецтво українського народу — витинанки
В те, як дівчатка прикрашали кімнату до свята
Завдання 3. Хто навчив Катрусю вирізувати сніжинки?
А сама навчилася
Б мама
В Маруся
Завдання 4. Звідки дівчатка дізналися про давнє українське мистецтво — витинанки?
А з розповіді у школі
Б з розповіді мами
В із прочитаної книжки
Завдання 5. Чому раніше не прикрашали вікна витинанками?
А тому що вікна були дуже маленькі
Б тому що не вміли вирізувати витинанки
В тому що не було чим приклеїти прикраси
Завдання 6. Як називається короткий поетичний твір, поділений на рядки, що римуються?
А прислів'я
Б вірш
В легенда
Завдання 7. Підкресли в тексті речення, у якому розповідається, що раніше прикрашали витинанками.
— Звісно де — на стінах. Обклеювали сволок під стелею, прикрашали полиці, мисник.
Завдання 8. Про що розповіла Маруся, коли повернулася зі школи? Запиши.
— Ми в класі готуємося до Нового року. Прикрасили вікна сніжинками.
Завдання 9. Для чого використовували витинанки?
Витинанками прикрашали оселю.
Завдання 10. Закінчи речення.
Витинанки — це давнє народне мистецтво, яке полягає у вирізуванні паперових прикрас.
Завдання 11. Запиши назви двох віршів, які ти читав (читала) на уроках літературного читання, та їхніх авторів.
1. «Як не любить той край» Володимира Сосюри.
2. «Усе моє зветься Україна» Ліни Костенко.
1. «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка.
2. «Сонце і дим» Павла Тичини.
Завдання 12. Добери і запиши свій заголовок до прочитаного твору.
Мистецтво витинанки. Витинанки. Народне мистецтво витинанки.
Запиши, чому саме таку назву твору ти обрав (обрала).
На мою думку, твір можна назвати «Народне мистецтво – витинанки». Адже, по-перше у ньому розповідається про це чудове мистецтво. По-друге, воно дійшло до нас із давнини. Наші предки прикрашали білосніжні хати кольоровими паперовими витинанками. Щоб у хаті було веселіше, робити витинанки стало гарною традицією народу. По-третє, як усякий витвір мистецтва усі витинанки дуже гарні. Узимку наші вікна теж прикрашають чудові сніжинки. По-четверте, можна зробити безліч витинанок. І кожна майстриня робить їх неповторно.
З невеликого твору я дізналась багато цікавого про народне мистецтво витинанки.