КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4. Варіант 1
ЯК КАТРУСЯ ЗНАЙШЛА СКАРБ
Нема краще, як поїхати до бабусі на Полтавщину. У неї хата над річкою Сулою — давня хата, з рушниками. Прокидаєшся там, а вогонь у грубці потріскує, миготять по стелі теплі відблиски, і здається, що мов у казці, ось-ось може статися диво.
— Марусю... — шепотить Катруся. — А давай сьогодні будемо на горищі скарб шукати!
На горищі!.. Там кукурудза й ряба квасолька, а по закутках — старі горщики, там пахне сухими травами, таємницею, і скарб, звичайно, також там.
То дівчатка й шукають. Може, він серед сухого зілля? Або між клубками пряжі?
—Та он же скриня! Скарб напевно там! Хутчій Маруся й Катруся підняли віко1, та й стали, як заворожені. Бо в скрині: зірчаста плахта2, стрічки, крайки3, а що вже сорочок та рушників!
— Ось де ви, донечки, — почувся мамин голос. — А я гадаю, де ви пропали.
— А ми скарб шукаємо, — похвалилася Катруся. — І знайшли от що.
Мама пильно схилилася над старим полотном.
— Це і є справжній скарб.
— Ой мамо, це всього-на-всього бабусині сорочки! — стало смішно Катрусі.
— Але в них — прадавнє українське мистецтво вишивання. Придивись-но, яке воно пишне.
Розгорнула мама сорочку, а на рукавах — зірки, мов стиглі вишні. А на другій — біле листя, наче паморозь надворі. А на третій — диво-дерева в золотих горішках.
— Тільки це не прості зірки, листя, дерева, — сказала мама.
— Чарівні?
— Та ніби й чарівні...
Бо в часи далекі людям не раз робилося страшно серед диких пралісів. І тоді вони придумали чарівні знаки, щоб одганяти русалок, не підпускати хвороби, а любе сонечко закликати. Вишили ті знаки на рушниках, обвішали ними вікна, двері. Вишили й собі на сорочках. І тоді сорочки стали такі гарні, що їх і досі вишивають.
Вишивка народжувалась, як річка. Почалася вона з прадавнини, текла через часи Київської Русі, через віки козацькі та й допливла до наших днів. З кожного часу вона щось брала: з найдавнішої пори — знаки сонця й берегинь, з часів київських — княже шитво золотими та срібними нитками.
Додавались у річку-вишивку кольори й узори, усе, що гарне, що серце любило. І сьогодні все воно — тут, у бабусиній скрині, на старому полотні.
Притихли дівчатка, розглядають сорочки, водять пальчиками по узорах. А все це — з чарівної ріки на ім'я Українське Вишивання! Ще й спосіб вишиття різний. А всього, каже мама, є аж сто способів вишивати!
Аж тут і бабуся вилізла на горище.
— Бачу, онучечки, ви любите вишивку, — мовила вона та й дістала зі скрині згорток у білій полотнинці. Розгорнула, а там — дві сорочечки! Новесенькі, вишивані!
— Це тобі, Катрусю. А це тобі, Марусю. Носіть здорові.
Обняли дівчатка бабусю, поцілували.
— Тепер, Марусю, — каже Катруся, — і в нас буде трішки скарбу! (За Зіркою Мензатюк)
1 Віко — верхня частина скрині, якою її закривають.
2 Плахта — жіночий одяг, схожий на спідницю.
3 Крайка — жіночий пояс із грубої кольорової пряжі.
Завдання 1. Жанр прочитаного твору.
А казка
Б оповідання
В байка
Завдання 2. Визнач основну тему твору. Твір про
А український народний одяг
Б бабусину хату з рушниками
В давнє мистецтво українського народу — вишивання
Завдання 3. Хто запропонував шукати скарб на горищі?
А мама
Б Маруся
В Катруся
Завдання 4. Де Катруся і Маруся знайшли скарб?
А на горищі в скрині
Б на горищі в старому горщику
В у бабусиній хаті з рушниками
Завдання 5. Що подарувала бабуся своїм онучкам?
А новенькі вишиті сорочечки
Б згорток білого полотна
В зірчасті плахти
Завдання 6. Хто розповів дівчаткам про давнє українське мистецтво — вишивання?
Мама розповіла про давнє українське мистецтво вишивання.
Завдання 7. Що дівчатка знайшли в бабусиній скрині?
У бабусиній скрині дівчата знайшли зірчасту плахту, стрічки, крайки, сорочки та рушники.
Завдання 8. Добери і запиши свій заголовок до прочитаного твору.
Українська вишивка. Давнє мистецтво – вишивання.
Запиши, чому саме таку назву твору ти обрав (обрала).
На мою думку, твір можна назвати «Давнє мистецтво – вишивання». Адже, по-перше у ньому розповідається про це чудове мистецтво. По-друге, воно прийшло із давнини, про що свідчать речі у скринях бабусь. По-третє, вишиті речі втілили уявлення наших предків про оберіг. Вишивка – невтомна ріка, наповнена символами. По-четверте, як усякий витвір мистецтва вишивка дуже гарна. Сто способів вишивки робить її різноманітною, а душа майстрині – неповторною.
З невеликого твору я дізналась багато цікавого про мистецтво вишивання.
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 4. Варіант 2
КАТРУСИНІ ВИТИНАНКИ
Сьогодні прийшла Маруся зі школи та й хвалиться:
— Ми в класі готуємося до Нового року. Прикрасили вікна сніжинками.
Гірко стало Катрусі, що вона вдома і на вікнах нічогісінько нема! Хіба, може, узяти та й собі поробити сніжинки?
Ураз Катруся перестала сумувати, принесла ножиці, папір. Тільки от лихо — сніжинка вийшла кривобока.
— Бо ти її неправильно вирізуєш, — мовила Маруся. — Зігни папір удвоє, тепер ще раз удвоє. Ану, вирізуй!
І правда, вдалася сніжинка. Катруся бігом понесла мамі.
— Гарна, гарна витинанка, — похвалила та.
— Ні, мамусю, це сніжинка, а не витинанка! Я сніжинку вирізувала.
— Ой Катрусю! — сміється мама. — Яка ти ще мала-нерозумна! Раз ти її вирізувала, витинала з паперу, то твоя сніжинка і є витинанка. Це давнє народне мистецтво — вирізувати паперові прикраси. Колись робили багато витинанок. На них були такі дива! Сонечка, зірочки, усілякі ромбики, та ще й які химерні! І квіти були, з листочками, галузками, з пуп'яночками; і різні птахи: орли, павичі, голуби, зозулі, а півників найбільше. Або ще брали смужку паперу, складали й вирізували дівчину чи козака, чи стару бабу. Тоді розгортали смужку — аж дівчат цілий рядок! Стоять і за руки тримаються.
— Але ж мамо! — зауважила Маруся. — Колись хати були малі, а віконця зовсім крихітні. Ми про це в школі вчили. Де ж ті витинанки поміщалися?
— Звісно де — на стінах. Обклеювали сволок1 під стелею, прикрашали полиці, мисник2. Стіни білі, сволок білий, а витинанки зелені, блакитні, рожеві, а декотрі геть барвисті, з паперу різних кольорів. Аж у хаті веселіше! Було й таке, що вирізували паперові рушники, фіранки3. Але на скло, звичайно, не клеїли. Це вже тепер, коли вікна величезні, можна шибки прикрашати, однак світла досить.
Катруся слухає, і втішно їй. Це ж треба, як вийшло! Ще вона й не школярка, а робить витинанки. Ось сяде і все повирізує: зозульку, кривульку, повне сонечко.
— А я, — і Маруся захопилася, — я дуба виріжу. Під дубом коників, на гілках павичів, а на вершечку одуда в гніздечку.
— А я — півнів!
— А я — козаків!
— А я — хвильки!
— А я — маківки!
Сидять, вирізують. У Марусі — блакитні квіточки. Дивовижні такі. Може, то папороть цвіте. Може, просто чарівні квіти. А Катруся вирізала пів'ялинки і під нею баранчика. Розгорнула папір — ціла ялинка! І баранчиків аж два, по обидва боки. Правда, якісь не баранячі баранчики, але вдруге будуть кращі.
Зате зірочки та сніжинки повдавалися хоч куди. Білі, блакитні, ще й маленькі срібні. То фольга була невеличкими листочками, і зірочки з неї такі ж. Дівчатка поналіплювали їх молоком на шибки, стали та й милуються. Ой, гарно! І з вулиці видно. Коли просто дивитися — зірочки-сніжинки. А як знаючи дивитися — то воно вже витинанки, давнє українське мистецтво. (За Зіркою Мензатюк).
1 Сволок — балка, яка підтримує стелю в будівлях.
2 Мисник — полиця для посуду.
3 Фіранка — занавіска.
Завдання 1. Визнач жанр прочитаного твору.
А оповідання
Б казка
В байка
Завдання 2. Визнач основну тему твору. Твір про
А те, як Маруся готувалася до Нового року
Б давнє мистецтво українського народу — витинанки
В те, як дівчатка прикрашали кімнату до свята
Завдання 3. Хто навчив Катрусю вирізувати сніжинки?
А сама навчилася
Б мама
В Маруся
Завдання 4. Звідки дівчатка дізналися про давнє українське мистецтво — витинанки?
А з розповіді у школі
Б з розповіді мами
В із прочитаної книжки
Завдання 5. Чому раніше не прикрашали вікна витинанками?
А тому що вікна були дуже маленькі
Б тому що не вміли вирізувати витинанки
В тому що не було чим приклеїти прикраси
Завдання 6. Для чого використовували витинанки?
Витинанками прикрашали оселю.
Завдання 7. Закінчи речення.
Витинанки — це давнє народне мистецтво, яке полягає у вирізуванні паперових прикрас.
Завдання 8. Добери і запиши свій заголовок до прочитаного твору.
Мистецтво витинанки. Витинанки. Народне мистецтво витинанки.
Запиши, чому саме таку назву твору ти обрав (обрала).
На мою думку, твір можна назвати «Народне мистецтво – витинанки». Адже, по-перше у ньому розповідається про це чудове мистецтво. По-друге, воно дійшло до нас із давнини. Наші предки прикрашали білосніжні хати кольоровими паперовими витинанками. Щоб у хаті було веселіше, робити витинанки стало гарною традицією народу. По-третє, як усякий витвір мистецтва усі витинанки дуже гарні. Узимку наші вікна теж прикрашають чудові сніжинки. По-четверте, можна зробити безліч витинанок. І кожна майстриня робить їх неповторно.
З невеликого твору я дізналась багато цікавого про народне мистецтво витинанки.