Хто трудиться без упину? І не каже : «все це кину», Все про мене добре знає , І піклується, навчає. А ще добре дуже дбає І , як пташка, прилітає, Мені також співчуває, Коли хвора, поруч тут, Не дарма є мами труд. Бо для кожного – єдина! Ну, а я її дитина. Нумо, хто це ?
Ось з’явилось ясне сонечко, Посміхнулось у моє віконечко. Розкривають пелюстки квіти Та радіють теплу діти. Жайворонки у небі в’ються І співають, і сміються, Крилами вони махають Прихід весни сповіщають. Щебечуть навколо пташки, Зеленіють на деревах листки. Оживає навкруги
По сусідству в нас жила Мила дівчинка одна, Що любила працювати, На безпеку не зважати. І от сталася біда: Борщ гарячий розлила, Собі руку обпекла. Гірко плакала вона … Довго рана заживала – Це вже їй наука стала: Ти роби все обережно, Без поспіху і уважно. Вивчи правила усі Поведінки
У мене є сім’я, Вона найкраща в світі! Про мене пам’ятає, Піклується та дбає! У скрутную хвилину Мене виручає ! Без неї не можу І дня я прожити! Сім’ю відпустити Серденько не може! Її не віддам я Нікому ні за що ! Сім’я є дорожча За всяке багатство! Вона нерозривна, Єдина,
Чому це на галявині Вже спокою нема? Чому почали звірі всі Кричати ще зрання? Хіба цього не видно? Це зразу очевидно. Хтось вкрав вівці ягня, Ще й зайчине дитя. Тому усі кричать, Бо хочуть чітко знать. Всі злодія шукали, Усюди заглядали. Тут вийшла на галявину
Україна – рідний край, В ній сховавсь зелений гай, В тім куточку всяк живе. Хтось там стука, хтось кує, Хтось чудові трелі в’є, Інший шишечку гризе. Зайчик мчить в густій травичці, Щоб сховатись від лисички. Тут колись була канава, А сьогодні – переправа. Бобер гарно
Ой , настала вже весна , Вона мила й чепурна. На галявині дівчина Така ясная , як днина. Всі запитують її : Хто ж скажи батьки твої ? Моя тітка є природа, Тому в мене гарна врода, Моя ненька – Україна - Це найкраща є країна ! Батько мій – це рідний край ! Ти , людино люба, знай : В
Весна-красна до нас прийшла І радість людям принесла. Веселі у дворі усі - І дорослі, і малі! Вже повернулись і пташки. А як співають всі вони! Вже квіти всюди розцвітають Та рідну землю прикрашають! Тут вітер хмарки позбирав, На землю теплий дощик впав, І все навколо напував. Дав
Раз, два, три… Ми ідем гулять усі... Три, чотири, п’ять… Було нас спочатку п’ять П’ять, шість, сім … Яблук вистачить усім. Сім, вісім, дев’ять… Друзів бачимо ще дев’ять Девять, десять,одинадцять… А тепер нас
Раз, два , три , чотири, п’ять… Я іду собі гулять. Раптом бачу – птахів п’ять, Що на гілочках сидять. Весело вони курличуть І вітаються, і кличуть ! Раз, два , три , чотири, п’ять… Я іду – вони летять. Лічилка про друзів Лічилка
Ой, зима вже наступає, Голод пташкам прибуває. Шкода стало їх мені І сказала я собі: - Як зіграю усі ноти, Приготую всі уроки, З татом візьмусь до роботи. Працювали, працювали Й годівничку змайстрували. Ось висить та годівниця, А на ній уже синиця. Ах, весела та синичка, Що висить вже
Гов! Гов! Гов! Миколай до нас прийшов! Гов! Гов ! Гов! І дари для нас знайшов! Він тихенько завітав, подарунок нам поклав! Рано-вранці всі стають, Раді дітлахи ведуть: Гов! Гов! Гов! Миколай до нас прийшов! Гов! Гов ! Гов! І дари для нас знайшов! Зустріч зі Святим Миколаєм
Скільки на небі зорей - Стільки в тім серці дверей. Ти їх завжди відкривай, Чесність та щирість пізнай! Скільки на небі зірок - Стільки в людини турбот. Ти їх виконуй завжди, Будеш в достатку жити! Треба вчитись та трудитись, Слово істини пізнати Та його не забувати І у серці його
Без рідної мови Не вимовиш слова, Друзів не матимеш, Нічого не знатимеш. Не забуваймо: рідна мова – То мами лагідна розмова, Та змалку наше перше слово, Це пісня наша барвінкова, Міцні знання, що дасть нам школа, У нашому житті дорога! Ми мову маємо вивчати, Погане слово не
Сторінками інтернету я пройшла Та цікаву інформацію знайшла. День ощадності – свято одне ! І зовсім воно не нове . В багатьох країнах знають Та ощадність вимагають В домі, думці, на роботі, Відпочинку, на природі. На електрику зважай, Без потреби не вмикай. Дім розумно утепляй, Газу менше