Темно навкруги Шелестять листочки. Прощаюся із кішкою Та біжу до ліжка. Сниться серед ночі Лагідне м’яв, м’яв, Я в дивній країні З кішкою гуляю. Потім серед ночі Розплющую очі, Щоб швиденько стати Й мамі розказати.
Місяць забруднився, Дивацтвами накрився. Сонце тут же стало. І всіх все здивувало. Вранці півень полетів, Коврик дивно заскрипів, Телевізор зашумів. Ґава ґавів наловила, В гаю сову розбудила. Курка крилами махала. Шафа рівно не стояла, Ваза зі стола упала, Табуретку розламала. Лампа
Перше вересня настало, Літо геть помандрувало. Знову чути нам дзвінок – Пора учням на урок! Всі сідають знов за партии Мудрі книги розгортати. Школа будить нас зрання Та дає всім нам знання.
Якщо хворі ми, Сум переважає. Що тоді робити З нас ніхто не знає. У кутку портфель Самотній лежить. Його не відкриваєм, Книжок ми не читаєм. І хоча щодня Будять нас зрання, Найкраще, коли Не хворіть ніколи, Усміхатись уві сні Та ходить до школи.
Кожен учень Наш запам’ятає: И слова не починає. Грамотними станемо, бо з Алфавіту мову вивчати починаємо.
З днем народження Тебе я вітаю, Щастя й радості бажаю! Хай сонечко ясно сяє Та веселу пісню соловей співає! Хай Господь оберігає, Від злого завжди відвертає! Бажаю Тобі довго жити Та ніколи на хворіти! Не забувай щиро молитись, Тоді пісня повного щастя Для Тебе завжди буде
Першим прийде Миколай. Ти святого зустрічай. Чемним будь, допомагай, Під подушкою тоді Ти знайдеш його дари. У кутку стоїть дідух, Мама нам спече пампух. Вечір-свят збере усіх: І дорослих, і малих У родинне коло скоро. Потім буде в нас Різдво – Найвеличніше воно Серед свят
Жила собі цариця. Славна була дівиця. Всі її любили І віддано служили. Панувало там добро, Ніде горя не було. Про неї день у день Народ співав пісень. В іншім царстві жив король, Побачив її в один день. Захотів царицю зустріти, З нею поговорити. І вирушив за нею До царства чужого, Ні на що
Дві дівчинки чарівні у лісочку жили, Великими природолюбами вони були. Перша, Наталя, оділа коралі та Незвичайні сережки – свої обережки. У другої , Оленки, є миле чарівне кольє, Воно теж оберігає та злі сили відганяє. Люблять дівчата усе живе, Полікують поранене деревце, Люблять рослини,
Літо-літечко моє, ти таке красиве! Квіти пишно розцвіли – для оченят диво! На вулиці дітлахи в різні ігри грають, За компами менш сидять, до річки збігають. Літо плавати навчить. Це час для розваги! І морозиво смачне можна ласувати!
Ой, веселко кольорова, Не спіши зникати , Твої барви веселкові Дай порахувати. Червоний – розпечена лава, кров та гаряча любов ! Ораннжевий – непростий Відблиск має золотий! Жовтий – колір сонця Та променя його у віконці! Зелений – колір трави, Літа теплого та весни!
Не забувай, люба дитино, Що мова рідна є єдина! Істинна в рідному слові, Відділи його від полови! Ти складай чудові вірші, Твори «маленькі кобзарі», Щоб про славу України Кожна знала вже людина. Мову ти не забувай, Чарівну пісню заспівай. Щоб у нашій Україні, Чули її та
Мову рідну я вивчаю, Вірші іноді складаю. Тексти мовою своєю Пишу серцем і душею. Дуже хочу, щоб вона Залишилася жива У житті усіх людей. Де розкинувся мій край, Мово, пишно процвітай! Гори Карпати, полонини, Швидкі ріки та моря – Це усе наша земля. Ну а мова рідна, щира –
Раз, два, три, чотири, Ми не любимо лінивих ! П’ять, шість, сім, Зичим радості усім! Вісім, дев’ять, десять, Ми не будемо брехать ! Одинадцять та дванадцять, Хочем все на світі знать! Лічилка про друзів Лічилка про птахів