Цвіла Троянда у садочку,

А недалечко, у куточку,

Між бур’яном бринів Будяк.

І каже він Троянді так:

— Нащо се ти колючок начіпляла?

— А ти нащо? — вона його спитала.

— Я? — обізвавсь Будяк,-

 

—————-продовження———————-

 

Щоб мене ніхто ніколи

Не зірвав. Боюсь я цього.

Як Троянда це почула,

Засміялась та кивнула:

- Боягуз ти , Будяку.

Бо для мене просто так,

Для краси вони стоять!

Довго вони сперечались,

А Ромашка здивувалась:

- Що це з ними зараз сталось?

До них ближче похилилась,

На них пильно подивилась:

- Нумо , друзі, не сваріться,

А на мене огляніться.

Та вони її не чують.

Один з одного кепкують.

Ромашка голосно сказала:

- Ей, Трояндо, ніж сваритись

Краще хутко помиритись.

Та Троянда проказала:

- Може, Будяк миру схоче?

Ромашка до Будяка схилилась.

А він їй: звідки ти взялась?

Тоді на мить вона спинилась,

На них із сумом подивилась.

І нагнулась до землі:

- Не поможу я їм, ні.

А тоді біда прийшла,

Посуха у куток зайшла.

А Троянда вже тоді

Вирішила помогти.

Воду з корінців набрала,

Будяку подарувала.

Тут Будяк сказав :

- Спасибі.Та назавжди вже віднині

Буде мир на цій поляні,

Ти тепер для мене – пані!

А Троянда ще додала:

- Хвалькуватою бувала.

Тож нехай тепер віднині

Буде мир в нашій родині!