Цвіла Троянда у садочку,

А недалечко, у куточку,

Між бур’яном бринів Будяк.

І каже він Троянді так:

— Нащо се ти колючок начіпляла?

— А ти нащо? — вона його спитала.

— Я? — обізвавсь Будяк,-

—————-продовження———————-

Щоб мене ніхто ніколи

Не зірвав. Боюсь я цього.

Як Троянда це почула,

Засміялась та кивнула:

— Боягуз ти , Будяку.

Бо для мене просто так,

Для краси вони стоять!

Довго вони сперечались,

Аж Ромашка здивувалась:

— Що це з ними зараз сталось?

До них ближче похилилась,

На них пильно подивилась:

— Нумо , друзі, не сваріться,

А на мене огляніться.

Та вони її не чують.

Один з одного кепкують.

Ромашка голосно сказала:

— Ей, Трояндо, ніж сваритись

Краще хутко помиритись.

Та Троянда проказала:

— Може, Будяк миру схоче?

Ромашка до Будяка схилилась.

А він їй: звідки ти взялась?

Тоді на мить вона спинилась,

На них із сумом подивилась.

І нагнулась до землі:

— Не поможу я їм, ні.

А тоді біда прийшла,

Засуха в куток зайшла.

А Троянда вже тоді

Вирішила помогти.

Воду з корінців набрала,

Будяку подарувала.

Тут Будяк сказав :

— Спасибі!  

І назавжди вже віднині

Буде мир на цій поляні,

Ти тепер для мене – пані!

А Троянда ще додала:

— Хвалькуватою бувала.

Тож нехай тепер віднині

Буде мир в нашій родині!

Продовження казки «Будяк, Мімоза і Троянда»