КРОВООБІГ – рух крові по замкненій системі кровоносних судин і порожнин серця, який забезпечує обмін речовин між організмом. Кровообіг забезпечує кровоносна (серцево-судинна) система.
ЗНАЧЕННЯ КРОВООБІГУ: транспортна, регуляторна, захисна.
БУДОВА КРОВОНОСНОЇ СИСТЕМИ.
Серце – м'язовий орган кровоносної системи, який забезпечує рух крові в організмі людини. Поділене на чотири камери: два шлуночки (правий і лівий) і два передсердя (праве й ліве). Суцільна поздовжня м'язова перегородка ділить серце на дві ізольовані одна від одної частини — праву й ліву (тому венозна та артеріальна кров не змішується, у камерах правої частини міститься тільки венозна кров, а в камерах лівої — тільки артеріальна).
Артерії – судини, якими кров від серця прямує до різних органів і тканин (до них артеріальна кров надходить з лівого шлуночка та венозна надходить з правого шлуночка).
Аорта - найбільша артерія в організмі людини, яка бере початок від лівого шлуночка серця.
Вени – судини, якими кров від тканин різних органів прямує до серця (артеріальна кров надходить до лівого передсердя та венозна надходить до правого передсердя).
Капіляри (від латин. capillaris — волосяний) – найдрібніші судини (більшість капілярів мають менший діаметр, ніж волосина людини, а середня довжина капіляра становить 0,7-0,8 мм).
Система кровообігу людини утворює на дві великі частини — велике й мале кола кровообігу.
ВЕЛИКЕ КОЛО КРОВООБІГУ.
По всіх артеріях великого кола кровообігу тече артеріальна кров, а по венах — венозна.
Починається в лівому шлуночку, а закінчується у правому передсерді.
Під час скорочення лівого шлуночка (5) насичена киснем артеріальна кров виштовхується в аорту (6).
З аорти кров рухається по артеріях, які далі від серця розгалужуються та переходять у капіляри (7), де через тонкі стінки капілярів кров віддає поживні речовини й кисень у тканинну рідину, а продукти життєдіяльності клітин і вуглекислий газ із тканинної рідини потрапляють у кров.
З капілярів венозна кров рухається по дрібних венах, що зливаються в більші вени й упадають у нижню (8) і верхню (9) порожнисті вени.
Верхня порожниста вена приносить кров від голови, шиї, рук, нижня порожниста вена приносять кров від тулуба, нижніх кінцівок, органів черевної порожнини у праве передсердя (10), де закінчується велике коло кровообігу.
МАЛЕ, АБО ЛЕГЕНЕВЕ, КОЛО КРОВООБІГУ.
В артеріях малого кола кровообігу тече венозна кров, а у венах — артеріальна.
Починається в правому шлуночку й закінчується в лівому передсерді.
Із правого шлуночка (1) венозна кров надходить до легеневих артерій (2), які в легенях утворюють густу сітку капілярів (3), що обплітають легеневі міхурці, де венозна кров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і перетворює ться на артеріальну.
З легень артеріальна кров по легеневих венах повертається в ліве передсердя (4), у якому завершується мале коло кровообігу.
АРТЕРІАЛЬНИЙ, АБО КРОВ'ЯНИЙ, ТИСК – тиск крові у артеріях.
|
Серце, виштовхуючи кров у кровоносні судини для її просування по кровоносній системі, створює кров'яний тиск, який як і атмосферний, у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.). Залежно від фаз серцевого циклу, має два показники: максимальний тиск у момент скорочення серця (систоли) і мінімальний тиск у момент розслаблення серця (діастоли). Показником артеріального тиску людини є співвідношення цих показників (наприклад, 120/80 мм. рт. сг.). Нормальний максимальний тиск у момент скорочення серця становить 120-130 мм рт. ст., а мінімальний тиск у мєжіент розслаблення серця — 80- 85 мм рт. ст. |
У здорової людини кровоносні судини в нормі перебувають у тонусі (від ірец. tonos [тонос] — напруження), а величина тиску підтримується на відносно постійному рівні. Чим важче крові проходити через судини, тим вищим є артеріальний тиск.
Значення артеріального тиску є показником стану серця зокрема і кровоносної системи взагалі.
У нормі різниця вимірювання артеріального тиску на різних руках (вона може бати різною) не повинна перевищувати 10 мм рт. ст.
ПУЛЬСОВИЙ ТИСК - різниця між систолічним і діастолічним артеріальним тиском. Якщо пульсовий тиск менший ніж 20 мм рт. ст., то серце не буде отримувати достатньої кількості крові для своєї роботи.
АРТЕРІАЛЬНИЙ ПУЛЬС – коливання стінок артерій, які виникають у відповідь на кожне скорочення серця.
З фізики відомо, що механічний поштовх спричиняє коливання, які поширюються.
Артеріальний пульс виникає в момент викиду крові в аорту, тоді тиск у ній підвищується, а стінки розтягуються. Серцевий поштовх поширюється по артеріях у вигляді пульсової хвилі зі швидкістю 10 м/с, причому амплітуда цієї хвилі залежить від сили серцевих скорочень, віддаленості від серця й пружності судин артерій.
Завдяки щільності та пружності стінок кровоносних судин розтягнення хвилеподібно поширюється від аорти до артерій зі швидкістю більшою за швидкість руху самої крові, тому кожне коливання відповідає скороченню серця.
За пульсом можна визначити частоту, ритмічність і силу серцевих скорочень (напруженість, висоту, наповнення), що вказує на функціональний стан як серцево-судинної системи, так і всього організму.
Пульс відчувається у місцях, де великі артерії підходять близько до поверхні тіла (на внутрішньому боці зап'ястка, на скронях, по боках шиї тощо, за норми від добре прослуховується).
Показники пульсу є величиною змінною і залежать від:
• зросту людини (що вища людина, то нижчі показники пульсу);
• віку (пульс новонародженої дитини становить 120-140 уд./хв, у 16-18 років досягає норми);
• статі (у чоловіків пульс дещо нижчий, ніж у жінок);
• тренованості організму (пульс дорослої нетренованої людини в стані спокою — 60-80 уд./хв, у тренованих ліщей пульс може становити 50 уд./хв).
РУХ КРОВІ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ РІЗНИЦЕЮ ТИСКІВ.
Рух крові забезпечується різницею тисків на початкових ділянках (де він вищий) і в кінцевих (де він нижчий) малого та великого кіл кровообігу.
Завдяки різниці тиску кров тече з ділянки вищого тиску до ділянки нижчого.
В аорті тиск найвищий — 110-130 мм рт. ст.
З рухом крові по артеріях тиск поступово знижується до 100-120 мм рт. ст.
Значне зниження тиску (до 20 мм рт. ст.) відбувається в найдрібніших артеріях і капілярах.
У венах кров'яний тиск продовжує поступово знижуватись, і в порожнистих венах він практично сягає нуля.
РЕГУЛЯЦІЯ КРОВООБІГУ.
Нервова регуляція руху крові має особливості: до непосмугованих м'язових волокон стінок переважної більшості судин підходять лише ті нерви, імпульси від яких звужують просвіт судин і, відповідно, підвищують тиск крові. Загальну регуляцію руху крові забезпечує судинно-руховий центр відділу головного мозку.
Інтенсивність кровообігу залежить і від фізичних навантажень, температури тіла тощо, працюючі органи потребують поліпшеного кровопостачання, бо з кров'ю вони отримують додаткові поживні речовини та кисень.
Гуморальна регуляція руху крові полягає в тому, що деякі гормони (наприклад, адреналін) звужують діаметр кровоносних судин, підвищуючи тиск крові в них, а інші біологічно активні сполуки розширюють просвіт кровоносних судин.
Особливості кровопостачання людського організму.
• До клітин печінки надходить не чиста артеріальна, а змішана кров.
Ворітною веною (єдина вена, яка несе кров до органа) печінки кров від шлунка й кишечника йде до печінки, де розпадається на дрібніші вени, і кров контактує з клітинами печінки, де знешкоджуються небезпечні речовини, які потрапляють в організм людини разом з їжею. Також кров у печінку приносить і звичайна артерія, яка розпадається на більш дрібні судини, що напряму зливаються з венами, тому кров змішується.
• Анастомози дозволяють організму ефективно регулювати втрати тепла.
Анастомози — це з'єднання між артеріями й венами, які сполучають їх напряму, без утворення капілярної сітки. Особливо багато їх у шкірі. Дозволяють організму ефективно регулювати втрати тепла: якщо тепла в організмі забагато, то кров тече з артерій у вени через капіляри й віддає зайве тепло повітрю, якщо тепла мало, то кров прямує по анастомозах у вени, минаючи капіляри шкіри й, відповідно, уникаючи пов'язаних із цим утрат тепла.