Народна приказка «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху» відображає прикмету про погоду, яку здавна замітили люди.

    Ця жаба вночі полює, а вдень спить. Проте вона відчуває наближення грози і починає голосно квакати.

    Саме це уміння квакші передбачити погоду відображає приказка. 

 

 ***

   

    Приказка «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху» відображає уміння жаби передбачити негоду. 

    Квакша вночі полює, а вдень спить серед листя на деревах. Проте вона відчуває наближення грози. Тоді квакша стає активна, а її квакання – голоснішим і крикливим.

    Приказка відображає здатність квакші передбачити, коли людям слід чекати дощу. 

 

Як жабка квакша передбачає погоду

     Люди здавна замітили, що квакша передчуває негоду.

     Удень в теплу пору ця яскраво-зелена жаба ховається серед листя дерев. Перед дощем вона змінює колір, щоб краще маскуватися на стовбурі дерев. У негоду хмари закривають сонце, тому стає темніше довкола. І спинка світло-зеленої квакші також стає темно-зеленою, навіть коричнювато-зеленою.

    Ще одною особливістю кваші – активність тваринок перед настанням дощу.  Вони залюбки виходять зі сховок на полювання.

    Не можна не згадати про крикливі звуки, які вона починає видавати. Коли маленьку тварину важко побачити, то голосне квакання перед дощем чути далеко. Звідти і пішла відома приказка «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху».

    Хоч тепер є наукове пояснення такої голосистості квакші, це зовсім не викликає  заперечення, що жаби – природні синоптики. Якщо далеко чути квакшу, значить бути дощу!

      

Науково-популярне пояснення передбачливості квакші

Квакші зазвичай удень ховаються у кронах дерев, а звечора виходять на полювання. Проте перед дощем, коли вологість підвищується, комахи, якими живляться жаби, літають ближче до землі, а дрібні підземні жителі виповзають на поверхню. Квакші також стають активними для полювання. До того ж в такому середовищі їхнє квакання звучить голосніше.  

   

Оповідання «Квакша грозу накричала» Віктора Приходька