Мою подругу звати Олеся. Ми вчимося в одному класі. Вона ввічлива і добре вихована. Її мама працює вчителем у нашій школі. Олеся охайна, гарно одягається. Часто приймає участь у конкурсах. Адже вона не тільки допитлива, а й дотепна та кмітлива. Має відмінні успіхи у
Кожної осені я з татом і мамою їду на село до бабусі. В цей час ми усією родиною копаємо картоплю на городі. Сьогодні такий день. Дорослі вправно працюють лопатами і мотиками. Я підбираю картоплю, котру не замітили вони. Можу принести води, щоб охочі втамували
Моя мама працює перукарем. Мені теж подобається ця професія. Перукарня простора. Там завжди багато відвідувачів. Жінки приходять сюди підстригтися, зробити гарну зачіску. Мама використовує різні гребінці, фен, ножиці, перукарські засоби. Вигляд відвідувачів
Дорога до знань для школяра Кожному відкрита дорога до знань. Кожен школяр, по–перше, може навчатися у школі. Навчання безкоштовне. По–друге, успішність залежить від його систематичного відвідування уроків, виконання домашнього
У мене є чудова подруга. Вона має гарне ім’я Софія. Подруга середнього зросту. Обличчя у неї невелике, кругле, симпатичне і добре. Воно завжди смугле, тому не видно жодної веснянки. ЇЇ волосся каштанового кольору. Воно густе, коротке, пряме, жорстке та
Я маю чудову сестру. Вона називається Оленка. Я хочу описати її. Оленка середнього зросту. Вона не є повною. Спортивна, адже захоплюється легкою атлетикою. Обличчя овальне, дуже симпатичне і миловидне. Ніс невеликий та прямий. Двоє блакитних очей весело дивляться на мене. Вони
Мого друга звати Андрійко. Хлопець дуже веселий та спритний. Андрійко невисокого зросту. У нього обличчя невелике, овальне, вилицювате. Волосся темно-русяве, неслухняне і розкуйовджене. Він має маленький кирпатий ніс. Великі очі сірого кольору примружені та
Ми часто ходимо в магазин за покупками з батьками або самі. Там завжди багато покупців. У магазині, як у будь-якому громадському місці, не можна штовхатися, кричати, ображати інших, сваритися. Потрібно чемно стояти у черзі. Поважати других людей, не пхатися поза чергою.
У театрі дуже цікаво. Там завжди багато людей. Можна побачити гарні вистави. У театрі теж треба вміти добре поводитися. Негарно спізнюватися на виставу. Не можна штовхатися, коли заходиш у залу. Кожний має своє місце згідно квитка. Негарно простягати ноги, напівлежачи
У школі ми здобуваємо знання. По–перше, вчителі навчають нас не тільки бачити, а знати та розуміти світ. По-друге, чим більше знає людина, тим швидше і легше вона знайде вихід зі складної ситуації. Наприклад, у лісі по моху на стовбурах дерев можна визначити чотири
У мене є друг. З ним я познайомився ще у першому класі. Він теж навчається у моїй школі, але в паралельному класі. Мого друга звати Остап. Він невисокого зросту. Лице у нього кругле. Волосся русяве. Очі блакитні, мов небо. Він багато знає. Мені з ним цікаво
Я думаю, що квіти не треба зривати. По–перше, вони чарують своєю красою і прикрашають землю. По–друге, як усі рослини дають нам кисень. По-третє, без кореня швидко в’януть. По-четверте, зірвана квітка уже ніколи не дасть насіння, не виросте
Мурашки живуть великими родинами у своїх домівках-мурашниках. Вони маленькі за розміром. У них є шість лапок. Подовгасте тільце різних кольорів: сірого, червоного, коричневого. На голівці мають два малесенькі вусики. Червоні мурашки іноді кусають людей чи тварин.
Настала пізня осінь. Дерева стоять зовсім голі. Опале листя почорніло на землі. Трава суха і темна. Багато похмурих і дощових днів. Золотисто-червоні барви стали сірими, похмурими, сумними. Пташок зовсім не чути. Вони сидять зграйками на гілках і гріються. Дні дуже короткі, ніч
Ось і настала осінь. Пора, яку ще називають золотою. Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї,