...

                            ЗАГУБЛЕНІ РУКАВИЧКИ

Товаришів у мене багато — у школі, в нашому й сусідських дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем.

Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.

Коли похолодало і випав сніг, Ігореві, щоб не мерз­ли руки, купили зелені вовняні рукавички. М'якенькі й теплі-теплі.

Я теж захотів такі самі. Мама купила і мені.

Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. В мене — лівої, в Ігоря — правої.

Наступної перерви майже всім класом шукали. Пере­рили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.

— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер до­ма будуть лаяти...

— І мене лаятимуть... — журився я.

Мені ще нічого. А ось Ігореві більше перепаде.

«А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — В нього ж — права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..»

Але ж Ігор може ще й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чого це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою».

Ні, якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..

Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно.

«Ото здивується, як знайде! — тішився я. — І радий- радий буде, що так щасливо все закінчиться».

Однак вийшло непередбачене, довелося самому диву­ватися.

Коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книж­ки та зошити, то разом з ними витяг і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплу­тали ранці.

Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер все ясно... Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..

Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчи­нив свої двері, відчиняються навпроти і його. Я три­маю в руці зелену вовняну рукавичку і він держить та­ку                              (За Б. Комаром)

1. Що загубили хлопці?

а) Портфелі;

б) шапочки;

в) рукавички.

2. Що спало на думку головному героєві після про­пажі?

а) Обмінятися шапочками;

б) заховати портфель;

в) віддати свою рукавичку.

3. Чому головний персонаж твору хотів тихцем підкласти товаришу свою річ?

а) Так було цікавіше;

б) бо товариш міг і не взяти;

в) соромився друзів.

4. Поясни значення слова непередбачене.

а) Довго очікуване;

б) невидиме;

в) те, що сталося несподівано.

5. Яка головна думка твору?

а) Справжня дружба;

б) пропажа знайшлася;

в) не треба бути роззявами.

6. Про що думав хлопчик, коли прийняв рішення віддати товаришеві свою річ?

Хлопці були справжніми друзями. Кожен з них думав не про себе, а хотів допомогти другові. Невпевненість у тому, що друг захоче скористатися допомогою, заставила хлопців тихенько класти рукавички у портфель.

7. Придумай свою назву для твору.

"Друзі", "Справжні друзі", "Друзі пізнаються у біді"

8. Розкажи, що ти вкладаєш у зміст поняття дружба.

  

 

...

  • AAAAAA
    гарно склали
    17 травня 2015 13:26
  • дима миронов
    Клас
    18 травня 2015 20:29
  • bhj
    bully круто очень помоглоооо урааа я получил 11+
    19 травня 2015 17:32