Варіант 2.

                       КУПАЛО

Бог земних плодів Купало — один із найзнаніших слов'янських богів. Він приносив усьому зрілість: і лі­тові, і сонцеві, й людині, і тварині, і рослині. Бо сам був уособленням животворного тепла й сонячності — моло­дий, яснолиций, усміхнений парубок, готовий дарувати всім радість життя і насолоду.

Купало приносив вершину літа і початок жнив. Він запалював усеочисний вогонь, вселяв надію на майбут­ній врожай і сіяв у серцях ніжні почуття.

Бог Купало мав своє свято — неповторно красиве, таємниче, звабливе. Воно й досі відзначається 7 липня, у день літнього сонцевороту. Саме в цей день приноси­ли Купалу багаті жертви, у цей день вшановували Ку­пала піснями, танцями, іграми.

На свято Купала українські хлопці та дівчата на бере­гах річок та озер співали радісних пісень. Хлопці терли деревом об дерево — добували «живий вогонь» — і роз­палювали високі багаття.

Вважали, чим вищим буде полум'я, тим вищими бу­дуть у полі хліба. Біля тих багать веселилися: кружля­ли в хороводах, стрибали через вогонь. Знали: купальський вогонь очищає людину від усьо­го злого, дарує силу і здоров'я.

Вірили: якщо хлопець із дівчиною, взявшись за ру­ки, тричі перестрибнуть через вогнище і при цьому їхні руки не розійдуться, то це вірний знак, що во­ни скоро одружаться і їхня сім'я буде міцною, друж­ною.

На Купала жінки виходили в поле, в ліс, на луг зби­рати трави. Бо було відомо: саме в цей день трави мають чудодійну цілющу силу. А дівчата до схід сонця вмива­лися росою, щоб бути красивими. Якщо котрійсь щасти­ло вмитися росою першою, то вона ставала першою кра­сунею в окрузі.

Найвідважніші з хлопців купальськими ночами по­одинці йшли до лісу шукати квіт папороті. Цей квіт запалював сам Купало опівночі в найглухіших лісових нетрях. Той, хто здобував його, міг розуміти мову вся­кого створіння й бачив, де в землі заховані скарби.

З різних квіток дівчата сплітали собі вінки й увечері, застромивши у вінок запалену свічку, пускали їх на во­ду. Якщо вінок плив добре і свічка не гасла — то це бу­ла вірна прикмета, що дівчина скоро вийде заміж.

Богові Купалу присвячено тисячі пісень. Чимало з них співається й досі.

Не забуті й численні повір'я, прикмети та легенди купальського свята. (За Є. Шморгуном)

1. Коли відзначається свято Купала?

а) У день зимового сонцестояння;

б) у день літнього сонцевороту;

в) у момент місячного затемнення.

2. Яким чином хлопці на свято Купала добували «жи­вий вогонь»?

а) Терли камінчик об камінчик;

б) терли деревом об дерево;

в) запалювали сірники.

3. Що символізує висота багаття?

а) Високі хліби;

б) веселий настрій;

в) спритність хлопців.

4. Чому саме на Купала збирали лікарські рослини?

а) Трави мали чудовий аромат;

б) трав було дуже багато в лісі, у полі, на луках;

в) трави мали чудодійну цілющу силу.

5. Коли потрібно було шукати цвіт папороті?

а) Опівночі;

б) опівдні;

в) рано-вранці.

6. Як ти гадаєш, чому саме свічку дівчата вставляли у вінок?

Свічка несла світло. Якщо вінок плив добре і свічка не гасла – це було добрим знаком, надією для  дівчат.

7. Опиши, як люди вшановували слов'янського бога Ку­палу.

8. У купальську ніч дерева переходять із місця на міс­це і розмовляють одне з одним — шелестять листям. Пофантазуй, про що можуть розмовляти дерева цієї ночі. Склади текст (6—8 речень).