Варіант 1

Прочитай уважно текст.        ПЛАНЕТА ТАЄМНИЦЬ ( Скорочено )

Ви, напевно, знаєте, як непросто знайти друга. Люди дуже часто називаються друзями: скажімо, хтось поді­лився з тобою цукерками чи зіграв разом у якусь гру - і ти вже радієш, що в тебе є друг. А завтра твоєму при­ятелеві захочеться піти в гості до когось іншого, він забуде, що обіцяв тобі зателефонувати чи зустрітися, аби разом піти. І ти вже зовсім самотній...

Одного разу зі мною точно так повівся мій одноклас­ник Сашко. Я весь вечір просидів за комп'ютером, гра­ючи у свою улюблену гру: це була гра про космічні подорожі з другом. З комп'ютерним другом, котрий по­трапляє з тобою на іншу планету і допомагає вистояти в боротьбі з її жителями. Але коли ми з Компутиком подолали всі перешкоди й опинилися на найвищій горі планети Таємниць, я раптом знову згадав Сашка, - і мені стало сумно.

Я сидів і дивився на планету Таємниць. Вона була дуже красива: рожеве небо із золотистими хмарками низько пливло над золотими й срібними річками.

Сидячи на горі, я раптом відчув, що мені не хочеться більше оглядати чужу планету. Я все одно не міг забути про Сашка. Я згадував, як улітку ми ходили на рибо­ловлю, каталися на моторному човні. Сашко навчив мене пірнати, і ми виловлювали з дна річки красиві камінці. А потім будували з них на піску фортецю.

Того дня, коли сталася ця пригода з планетою Таєм­ниць, ми збиралися разом збудувати нове місто з кон­структора «Лего». Я сам його придумав і намалював. А ще Сашко допомагав мені виконувати домашні завдан­ня з математики.

Цікаво, як між собою спілкуються ці невидимі істо­ти? Чи вміють вони сміятися, плакати, розмовляти?

Компутику, чому ти не вмієш розмовляти? Чому не звертаєш уваги на те, що я сиджу і нудьгую, що мені зовсім не хочеться продовжувати гру? Ще вчора я хва­лився своїм однокласникам: «Подумаєш, ви мені зовсім не цікаві! У мене є друг Компутик!»,..

Я поринув у свої думки - і раптом мені здалося, що хтось мене уважно слухає. Наче я комусь розповідаю про себе, а він мені щось підказує.

- Це планета Таємниць, - почувся голос. - Тут ко­жен може дізнатися щось про себе. Сьогодні, Васильку, ти дізнався, що для тебе не просто важливо грати в гру чи робити якусь роботу, - ти хочеш, аби тебе розуміли, слухали, цінували. Це може тільки уважне, любляче серце. Може, для твого Сашка це теж важливо? Може, ти не завжди буваєш уважним до свого друга?

Чи був я уважним до свого друга? Сашко тиждень прохворів, а я передивлявся вдома мультики, котрі мені позичив однокласник Віталій. Мені не подобається, коли Сашка хвалить учителька, бо він добре вчиться, а мені робить зауваження. Я ображаюсь на нього, коли він не дає мені списувати домашнє завдання, а пропонує його виконувати разом...

Напевно, щоб мати друга, треба вміти самому бути другом. (498 сл.)  За Марією Чумарною

1. Вибери, про що прочитаний тобою твір?

А Про гру в комп'ютерні ігри.

Б Про комп'ютерного друга.

В про дружбу

Г Про те, як бути справжнім другом.

 

2. Познач, як повівся з другом Сашко.

А Сашко не поділився з другом цукерками,

Б Він не захотів грати з другом у комп'ютерні ігри.

В Сашко обіцяв разом збудувати нове місто з кон­структора, але не прийшов і не зателефонував. 

Г Він не допоміг виконати домашнє завдання і не дав списати.

 

3. Хто такий Компутик?

А житель планети Таємниць

Б інопланетянин

В однокласник Василька

Г комп'ютерний друг гравця

 

4. Вибери, чому Васильку під час гри з Компутиком стало сумно.

А Він не встигав за Компутріком і вийшов з гри.

Б Василько згадав про обіцянку свого друга Сашка.

В Йому хотілося побувати на планеті Таємниць.

Г Бо Компутрік не вмів розмовляти.

 

5. Познач, яку таємницю про дружбу відкрив для себе Василько.

А Якщо хочеш мати друга, навчися бути уважним до нього.

Б Дружріти треба з тим, хто тебе цінує.

В Дружити добре з тим, хто тільки тебе слухає.

Г Дружити треба з трім, хто не ображається на тебе.

 

6. Вибери, чому Василькові було цікавіше із Сашком, ніж із Компутиком.

А Із Сашком вони могли поділитися своїми дум­ками.

Б 3 ним вони могли подорожувати по всьому світу.

В Сашко і Василько дружили в реальному світі.

Г Бо Сашко багато чого навчив Василька.

 

7. З'єднай стрілочками персонажа та його дії.

Василько  • навчив друга пірнати
Сашко •

• передивлявся вдома мультики,

коли друг хворів

 

• не давав списувати домашнє

за­вдання, а пропонував його

вико­нувати разом

 

• допомагав виконувати домашні

завдання з математики

8. Підкресли у виділеному абзаці слова-ознаки (епітети).

Я сидів і дивився на планету Таємниць. Вона була дуже красиварожеве небо із золотистими хмарками низько пливло над золотими й срібними річками.

 

9. Що зацікавило Василька під час гри? Пронумеруй запи­тання в тій послідовності, у якій вони в нього виникали.

  3 Чи в них є друзі?

  2 Чи вміють вони сміятися, плакати, розмовляти?

  1 Цікаво, як між собою спілкуються ці невидимі істоти?

  5 Чому не звертаєш уваги на те, що я сиджу і нудьгую?..

  4 Компутику, чому ти не вмієш розмовляти?

 

10. З'єднай стрілочками початок речення з його продов­женням.

Може, Сашко • не завжди буває уважріим до свого друга?
Може, сам Василько

• виконувати домашнє за­вдання, а не

списувати, коли щось не розумієш?

Може, треба разом з дру­гом

• теж хоче, щоб його розумі­ли, слухали,

цінували?

 

11. Заповни таблицю.

Автор прочитаного твору

Головний персонаж твору

Риси головного персонажа

Марія Чумарна

хлопчик Василько

Самокритичний, не дотримує слова,  неуважний, недоброзичливий,

не виконує завдання, неспівчутливий,

лінивий, винахідливий,  спритний,  мрійник, самотній, гарно малює.

 

12. Запиши, яка основна думка прочитаного твору (4-5 ре­чень). Чому ти так вважаєш?

    Твір вчить дружити. Коли Сашко хворів, Василько був байдужим до друга. Справжні друзі переживають один за одного. Не заздрять успіхові друга. Також твір закликає дотримуватися слова. Василько пообіцяв збудувати нове місто з конструктора, але не виконав обіцянки.  

 

Варіант 2

Прочитай уважно текст.             ДРУГ ( Скорочено)

На день народження Андрійкові подарували велоси­пед. Синій, із блискучими щитками на колесах, із дзвінком. Ну точнісінько такий самий, який вони з батьком напередодні розглядали в універмазі. Тільки тоді Андрійко й гадки не мав, що то вони насправді ви­бирали. Після оглядин він неохоче притулив велосипед до купи інших, зітхнув і всю дорогу мовчав - так шкода було розлучатися зі срібнорогим красенем.

І ось велосипед став перед своїм господарем.

Як мухи на мед, злетілись у дворі дітлахи подивитися на новий Андрійків велосипед. Андрійко, наче довідкове бюро, відповідав на запитання. Нарешті він неквапливо вмостився на сидінні, натиснув на педалі й закружляв по подвір'ю.

Під'їхав до хлопців і пружно зіскочив. Першим до нього підійшов Бориско і по-хазяйськи поклав руки на руль.

- Дай пробіжусь.

Андрійко знав Бориска давно. Він був грубуватий, задирливий - ні перед ким не спасує. А ще він краще за всіх ходив на лижах. І тому кожен із хлопчаків хотів попасти в коло його друзів. І Андрійко теж.

- На, катайся, - з якоюсь прихованою радістю ви­пустив Андрійко з рук велосипед.

Відтоді вони подружили. Бориско їздив напрочуд спритно. Він умів і ноги закидати на руль, і руками крутити педалі, як у цирку. Хлопці були у захваті від його витівок, і Андрійко щиро пишався своїм новим другом.

Якось надвечір, коли вони каталися у дворі, Бориско несподівано сказав:

- Не подобається мені у дворі... Тут і розвернутися немає де. Гайда на дорогу, до пустиря.

- Далеко, - ухильно відповів Андрійко і крадькома поглянув на свої вікна.

- Хіба то далеко? Та ми велосипедом за дві хвилини там будемо, - і Бориско так поблажливо глянув на дру­га, що той не міг більше опиратися.

- їдь ти, а потім я, - великодушно запропонував Бориско. - Доїдеш до пустиря і назад.

Андрійко вже відкатався і йшов вулицею, а Бориско їхав.

І раптом пронизливий вереск машини... Від жаху Андрійко ввібрав голову в плечі. Ще мить - і машина вдарила в заднє колесо велосипеда, який саме робив стрімкий поворот, а Бориско від поштовху полетів на асфальт.

Що було потім - Андрійко згадував, наче сон. Вони стояли посеред вулиці, звідкілясь позбігалися люди, вимахували руками, галасували. Бориско прикладав чиюсь хустинку до забитого коліна. Коли минувся пере­ляк, Андрійко почав розглядати свого понівеченого велосипеда. Він стримував сльози, але вони по-зрадниць­кому наверталися на очі.

- Думаєш, мені не страшно? - тихо вимовив Борис­ко. - Знаєш, як коліно болить...

Андрійко співчутливо закивав головою.

Батькові Андрійко сказав, що із гірки упав. На тиж­день йому заборонили гуляти у дворі.

І потяглися довгі сумні дні. Йому хотілося побачити Бориска, сказати, що він і словом не прохопився про їхню пригоду. Але Бориско не з'являвся.

І ось, нарешті, він побачив Бориска в гурті хлопців. Щиро всміхаючись, попрямував до нього. Але Бориско якось коротко кивнув йому й одвернувся. Не підвівся, не сказав і слова, навіть очі сховав...

Одного дня Андрійко побачив зі свого вікна, як Бориско надував нового футбольного м'яча малого Кузьми.

- Ставай! - наказав він Кузьмі, і той підстрибом по­біг до цегляної стінки гаража, яка завжди правила хлопчакам за футбольні ворота. Кузьма був щасливий, що придбав собі друга...

Андрійко відійшов од вікна. (494 сл.)  За Олегом Буценем.

1. Познач головного персонажа твору.

А Бориско

Б Андрійко

В Кузьма

Г батько Андрійка

 

2. Визнач жанр прочитаного твору.

А казка

Б оповідання

В повість

Г легенда

 

3. Познач, як названо у творі велосипед.

А красень

Б срібний красень

В срібнорогий красень

Г золоторогий красень

 

4. Вибери, чому Андрійко одразу дозволив Борискові ката¬тися на новому велосипеді.

А Бориско був його давнім другом

Б Андрійко хотів подружитися з Бориском

В Андрійкові вже набридло кататися

Г Бориско міг відібрати велосипед

 

5. Познач, коли Андрійко і Бориско подружилися.

А Коли Бориско похвалив Андрійків велосипед

Б Коли Андрійко дозволив Борискові покататися на велосипеді

В Коли Андрійко віддавав велосипед Бориску для всіх його витівок

Г Коли Андрійко захоплювався спритністю Бориска

 

6. Вибери, як Андрійко ставився до свого нового друга.

А Андрійку теж хотілося так навчитися їздити

Б Він заздрив Борискові

В Андрійко щиро пишався своїм новим другом

Г Він був щасливий, що має такого спритного друга

 

7. Впиши слова з тексту у відповідь на запитання. Чому Андрійко погодився піти з Борисполі на пустир?

Бориско так поблажливо глянув на дру­га, що той не міг більше опиратися.

8. З'єднай стрілочками персонажа та його слова.

Андрійко 

• - Не подобається мені у дворі...

Тут і розвернутися немає де.

Бориско •

• - їдь ти, а потім я. Доїдеш до

пустиря і назад.

 

• - Думаєш мені не страшно?

Знаєш, як коліно болить..

9. Покажи стрілочками, хто як постраждав унаслідок аварії на дорозі.

Андрійко •  забрів коліно
Бориско • • від поштовху полетів на асфальт
 

 перелякався, машина понівечила

велосипед

 

• на тиждень йому заборонили

гу­ляти у дворі

 

10. Пронумеруй у клітинках послідовність розгортання подій у творі після пригоди на дорозі.

2. Потяглися довгі сумні дні без Бориска.

1. На тиждень Андрійкові заборонили гуляти у дворі.

4. Бориско не з'являвся.

5. Нарешті побачив у гурті хлопців друга. Щиро всміхаючись, попрямував до нього.

3. Йому хотілося побачити Бориска, сказати, що він і словом не прохопився про їхню пригоду.

7. Щасливим став інший хлопчик Кузьма. У нього був новий футбольний м'яч. Він і допоміг йому придба­ти друга...

6. Не підвівся, не сказав і слова, навіть очі сховав.

 

11. Запиши відповідь на запитання. Коли Андрійко зрозумів, що Бориско ніколи не був йому справжнім другом і який він насправді?

Бориско розбив велосипед Андрійка та перестав дружити з ним. Натомість знайшов іншого "друга" з м'ячем. Тоді Андрійко усе зрозумів.

 

12. Яким був Андрійко? Чи був він справжнім другом Борис­кові? Запиши свої міркування (4-5 речень).

     На мою думку, Андрійко був справжнім другом. По-перше, він хотів дружити з Бориском, тому цінував ці дружні відносини та пишався другом. По-друге, не шкодував для друга новісінького велосипеда. Завжди давав кататися. По-третє, провину за поламаний велосипед Андрійко узяв на себе, за що був покараний. Тиждень йому заборонили гуляти у дворі. 

     Прикрий випадок з велосипедом показав хлопцеві нещирість та хитрість Бориска. Андрійко  зрозумів, що сусідський хлопець, на відміну від нього, не був справжнім другом.