...

КАЛИНА-ДІВЧИНА

  Було це за давніх часів, коли на українській землі хмарами шугали татарські орди. Неначе смерть, налітали вони на села і нищили все.

  Надворі стояла золотиста осінь. Все тануло в золотавому, оранжевому, багряному кипінні. Було досить тепло, тільки прозорі килимки бабиного літа

нагадували про осінню пору. Ще зранку всі поїхали на ярмарок. У селі залишились тільки сивобороді дідусі і сільська красуня Килина. До чого вже гарна була! Сумно тобі на душі, глянеш на неї — і смуток враз зникне; струнка, русявокоса, очі блакитні — шматочки неба в погожу днину, брови чорні, наче очеретинки навкруг голубих озерець. Та жаль одне, що сирітка.

  Люди гомоніли, що земля — то її ненька, а ліс предковічний — батько. Хто його знає. А Килина бігала часто полями і все питала: "Земле рідна, матінко люба, чого ти мовчиш? Розкажи мені казку, скажи ніжне слово, тільки не мовчи!" А то ще забреде зранку в ліс і ходить-блукає цілісінький день, з деревами мову веде, з птицями співає. І виросла дівчина красунею.

  Вже сонечко мало ось-ось перекинутись у безвість неба, а людей із ярмарку все не було.

  Раптом на сході закуріло, долинули тупіт і крики. Через деякий час люди розгледіли, що то вершники. Хвилина — і вони були в селі. Половили всіх,

закували в кайдани, а оселі спалили. Ще довго мерехтіли червоні відблиски в сонячному світлі. Пролетіла як мить ніч. А на світанку вороги розпочали

розправу. Одна за одною скочувались буйні голови в зелену траву. Дійшла черга й до Килини. Та навіть лиха рука завойовника здригнулась. Татари

забрали дівчину з собою. В Килининій голові молоточком дзвеніла думка "Помститись!" Коли воїни прилягли трохи відпочити, Килина вийняла в одного

ножа і встромила ватажкові в серце. Той не встигнув слова вимовити. Та не судилося дівчині втекти: сторожа помітила її, здогадалась про все. Цього

простити ніхто не міг.

  Вранці до сходу сонця вивели татари Килину на страту. Дівчина звела свій погляд на голубе небо, на шумливий ліс і тихо прошепотіла: " Проща - ва-а-йте!" І багряні крапельки крові бризнули на землю.

  Надійшла весна, і на тому місці випнулись стрункі пагони, вкриті ніжно- зеленим листям. А в травні налились лебединим цвітом. А коли припливла чаклунка-осінь, на молодому деревці з'явились червоні кетяги. Вони були одного кольору з гарячою кров'ю.

  З тих пір це дивне дерево люди звуть калиною, що нагадує дівчину, яка загинула, не скорившись, а зосталась вірною матінці-землі.

Виконай завдання.

1. Твір, у якому описано те, чого в житті не буває, — це...

А легенда     Б казка       В байка    Г міф

 

2. Твір "Калина-дівчина" — це ...

А оповідання            В казка

Б легенда              Г байка

 

3. Коли відбувалися події, описані в творі "Калина-дівчина"?

А Навесні              В влітку

Б восени              Г ранньої осені

 

4. Які вороги напали на українські землі?

А татарські орди          В татарсько-турецькі орди

Б турецькі орди             Г печеніги

 

5. Дівчина Килина виросла...

А щасливою   Б красивою   Д доброю    Г вродливою

6. Визнач головну думку твору "Калина-дівчина".

А Любов Килини до рідної землі.

Б Відважна дівчина Килина.

В Вірність Килини матінці-землі.

Г Калина - символ України.

 

7. Добери синоніми до виділених слів в даних висловах.

Забреде в ліс - зайде.

З деревами мову веде - розмовляє.

 

8. Випиши з твору "Калина-дівчина" слова, які описують зовнішній вигляд дівчини.

Струнка, русявокоса, очі блакитні — шматочки неба в погожу днину, брови чорні, наче очеретинки навкруг голубих озерець

 

9. Запиши, як Килина помстилася ворогу за скоєне лихо? 

Коли воїни прилягли трохи відпочити, Килина вийняла в одного ножа і встромила ватажкові в серце.

 

10. Встанови послідовність подій у творі "Калина-дівчина".

3. У село прийшло лихо.

1. Було це за давніх часів.

4. Татари забрали Килину з собою.

2. Сільська красуня Килина.

5. Багряні крапельки крові.

6. Калина-дівчина.

 

9. Поміркуй, чому люди дивне деревце звуть калиною.

   Деревце люди назвали на честь Килини.

   По-перше, воно виросло на місці, де загинула смілива дівчина. По-друге, грона калини червоного кольору. Вони нагадують гарячі краплі крові відважної полонянки.

   Тому люди назвали дивне деревце калиною.

 

8. Поміркуй і запиши, як ти розумієш вислів "Земля рідна — матінка люба ".

...