...

1. У ніч на Купала (Г) стрибають через багаття.

2. «У ржі на межі» — пісня (А) русальна.

3. Відповідність уривку пісні назві пісні.

        1 До межі, женчики, до межі, Бо мої пиріжечки у діжі. - В «Маяло житечко, ма­яло».

        2 Панночка загадок не вгадала — Русалка панночку залоскотала. – Д «Ой біжить, біжить мала дівчина».

        3 Дівчата — косаті, А хлопці — вусаті, Молодиці — білолиці. – А «Там у полі криничень­ка».

        4 — Де ти зимувало? — Зимувало в лісі, Ночувало в стрісі... – Г «Купайло, Купайло».

4. Люди проводили обряди проганяння, або проводи, русалок, щоб була тиха й тепла погода з не­великими дощами для визрівання хлібів. Це дійство від­бувалося під час русального тижня (кінець трав­ня — початок червня).

5. У слов'янській міфології русалками називали дуже гарних з лиця богинь земної води, які живуть на дні водоймищ. За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, які втопилися під час купання,вони не мають душі, а тільки серце, вночі виходять із води на берег, сідають і розчісують своє довге волосся або водять хороводи, іноді гойдаються на гіллях, співаючи пісень. Ясної місячної ночі на Святому тижні (перед Зеленими святами) русалки полюють за гарними парубками (спіймають, залоскочуть, тягнуть у воду), заманюючи їх чудовими піс­нями. За повір'ям, у русальний тиждень нікому — ні хлопцям, ні дівчатам — не можна було купатися в річці, бо русалки залоскочуть до смерті.

6. Сьомого липня святкували свято Купала (Купало або Купайло — дохристиянський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб — головний плід землі). Свято мало свої ритуали та ігрища. У цей день дівчата й хлопці розводили вогонь (високе полум’я символізувало єднання землі з небом), через нього потім стри­бали (обряд символізував очищення) , співали купальські пісні. Потім молодь ішла до лісу шукати цвіт папороті. На свято дівчата плели вінки й пускали по воді. За тим. як вони пливли (швидко, обертаючись, тонучи). визначали свою майбутню до­лю. Щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік. молодь топила в річці й спалювала на вогнищі опудало Купала.

7. В купальських піснях співається про чарівний цвіт квітки папороті, про купальський дівочий вінок та дівочу долю, про дійство ігрищ на свято Купала.

8. Жниварські пісні –  величальні пісні з вдячністю природі за врожай, співали їх селяни під час жнив.

9. Останній день жнив перетворювався на свято завершення польових робіт, воно супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці залиша­ли в полі жито, яке називали бородою. Дівчата сплітали вінок із жита чи пшениці, уплітали в нього маки, волошки, калину, одягали його на найкращу жницю, і вона в парі з хлопцем, який ніс останній сніп, ішла на чолі громади до двору хазяїна. Дорогою співали пісень, якими вшанову­вали обжинковий вінок. Потім дівчина передавала його в руки хазяїну, а громада просила за нього викуп. Після викупу господар запрошував женців до хати, де пригощав гостей усілякими стравами, а вінок вішав на стіні, де він зберігався до осені, щоб з його зерна розпочати сівбу озимини.

10. З літнього циклу мені сподобалася пісня «Заплету віночок». У ній співається про купальський український віночок, про сподівання дівчат про гарну долю, від нього віє надією, щасливою мрією.

11. З часом люди перестали вірити в богів сонця, зими, блискавки тощо, адже вони навчилися пояснювати явища природи.

12. У картині С. Кожина. «Іван Купала. Ворожіння на він­ках» переданий колорит свята Купали. Дівчата святково вбрані. Одні шукають квіти, щоб сплести купальський вінок. Інші вже біля тихої заплави, опустили на прозору воду свої вінки, котрі стрімко попливуть за течією. Молоді дівчата схвильовано  спостерігають за рухом своїх вінків, щоб не закрутився чи не занурився на дно, щоб приніс долю й щастя. Радісними повертаються додому дівчата, вінок котрих поплив за гарною долею.

 

13.1. Вивчити одну з календарно-обрядових пісень напам'ять (на влас­ний вибір).

13.2. Підготувати з однокласниками інсценізацію однієї з народних пісень літнього циклу, що містить діалог (за бажанням).

 

...