Розв'язник до підручника "Українська література 6 клас Авраменко О.М."
1. Худий, схожий на святих, мальованих на монастирських іконах... очі горіли таким вогнем, ніби жаринки там були, у цих чорних очах... Це портрет
А Івана Федорова
Б Івана Грозного
В Максима Грека
Г митрополита Макарія
2. Вертким куцохвостим птахом у повісті названо
А саксонця ІІІлітта
Б радника Адашева
В Ганса Місенгейма
Г короля Християна III
1 Матриця — штамп для отримання відбитків.
3. Першодрукарем Європи вважається
А Іван Федоров
Б Петро Мстиславець
В Йоганн Гутенберг
Г Іван Грозний
4. Як тема повісті «Друкар книжок небачених» пов'язана з дитинством і родиною О. Іваненко?
Тато Оксани Іваненко був редактором газети. У шестирічному віці дівчинка сама видавала журнал для дітей «Гриб».
5. Німці не пустили своїх майстрів до Московії: "Не можна допустити, щоб їхали ці майстри до Московії. Яка рація нам у тому, щоб росіяни самі виробляли те. що тільки ми можемо робити? Навіщо в дикій Московії процвітатимуть різні ремесла?.. Хай вона буде залежною від нас!"
6. Данський посол Ганс Місенгейм прибув до Москви з метою надрукувати в Московії біблію, навернути народ московський на віру данського короля.
7. Після роздумів цар Іван Грозний відмовив данському королю: "Вабить Московська держава своїми величезними, не дослідженими ще багатствами чужоземних королів, як хочеться їм наслати сюди своїх купців, використати ці незчисленні багатства для себе. А коли б цар Іван перейшов на віру короля данського, а за ним і народ московський, як би це було вигідно Християну III".
8. Навесні 1564 року Іван Федоров подав цареві першу друковану книгу в Москві «Апостол», надруковану в «Печатному домі» «повелінням і коштом» самого царя. Опис цієї книги: "прекрасний чіткий шрифт, чорний і червоний, чудесні малюнки, заставки, ...малюнки були різноманітні, їх надруковано дуже багато, кожен розділ починався розкішною заставкою, у якій перепліталися квіти, трави, плоди".
9. Єретик - людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (неправильного тлумачення віри). Івана Федорова та його помічників єретиками назвали бояри, попи, бо хотіли, щоб надалі книги переписували ченці, керував "Печатним домом" старий боярин.
10. В Івана Грозного послабився інтерес до книгодрукування. "Важкі, скрутні часи свого царювання переживає він. Його зрадили найближчі друзі. Не підтримали в Лівонській війні...Адашев, князь Курбський. Цар оточив себе новими людьми з дрібних бояр, створив загін опричників і майже весь час проводив в Олександрівській слободі".
11. Портрети головних героїв повісті "Друкар книжок небачених" Оксани Іваненко.
Іван Федоров. Під цією низенькою стелею він здавався особливо високим. До вподоби було високе ясне чоло, світлі, допитливі й розумні очі, управні великі руки, що любили ремесла і тесляра, і палітурника. Опускає Іван Федоров голову з довгим хвилястим русявим волоссям на свої міцні руки.
Іван Грозний. Трохи схиливши голову, щоб гостроверха з хутром шапка не зачепила стелі, бо він також був високий, ...на подвір'я, зосереджений і замислений. Під коротким, але уважним і ніби наскрізь проколюючим поглядом царя Івана посол на якусь мить розгублюється.
Максим Грек. У сутінках біліла одна довга вузька борода, ...старець стояв у кутку, худий, схожий на святих, мальованих на монастирських іконах, ...очі горіли таким вогнем, ніби жаринки там були, у цих чорних очах. Диякон відчув на вустах дотик холодної тонкої шкіри, що обтягала кістки, наче на руці зовсім не було м'язів. З-під чорного рукава підрясника біля зап'ястка...темні рубці. Цього молодого диякона Івана Федорова Грек помітив своїм проникливим поглядом чорних пломенистих очей.
12. Як ви розумієте вислів Книги — це ріки, що напувають Усесвіт?
13.2 Вивчити напам'ять абзац, що починається словами: «Слова, що почув диякон, пройняли до серця...» (четвертий абзац повісті).
"Слова, що почув диякон, пройняли до серця, наче пронизали його. Книги. Як він часто думав про них. особливо після того, як померла його дружина й він залишився самотнім із малим сином. Він прагнув знайти якусь вищу втіху. Досі книги були скарбом небагатьох. Місяці й роки переписувалася кожна книга, ретельно оздоблювалася художнім орнаментом, заставками, кінцівками. Її оправляли в розкішну оправу, часто з коштовними каменями. Це все показувало любов і повагу до книги. Але хто міг придбати її. таку дорогу? Тільки багаті монастирі, церкви та заможні бояри, що інколи віддавали за бажану книгу і землю, і села. А скільки людей жадало читати та не мало змоги! Як часто диякон думав над цим".