Інші завдання дивись тут...

Розв'язник до підручника "Українська література 6 клас Авраменко О.М."

1. Урятованого цуцика Ява жартома назвав (Г) Собакевичем.

2. Словами То таке страшнюче мурмило, що його навіть сам зоотехнік Іван Свиридович боїться. Очі — наче тракторні фари описано (Б) бугая Петьку.

3. Установіть відповідність.

4. Мені найбільше сподобався уривок про тореадорів. Адже він дуже кумедний. Також у ньому згадується про незвичайне дійство в Іспанії.

Мені найбільше сподобався уривок, де хлопці врятували Собакевича. Хоча сам епізод дуже зворушливий, у ньому теж багато комічного.

Дійсно, художник підручника зобразив, на мою думку, найбільш кумедні фрагменти розділу. Проте можна ще проілюструвати епізод, де хлопці ховаються від діда Варави.

5. На мою думку, хлопчики ставилися до льохи Манюні не дуже добре через те, що вона зруйнувала їхній задум.

Ми вже підкопалися майже до половини свинарника, і раптом — не­передбачена катастрофа! — клята льоха Манюня провалилася б наше метро.

Проте вони не завдають нікому з тварин шкоди. До корови Контрибуції спочатку ставились добре. Проте витівка хлопців з боями тореадорів набридла тварині.

— Якась дровиняка, а не корова. Шкода, що в Маньки нема рога, я б тобі показав, що таке справжня тореадорська корова.

Один раз. коли Ява схопив Контрибуцію за вухо, вона з докором глянула на нього своїми сумними очима й сказала:

— Му-у!

— Ану вдар, ану вдар її. Павлушо. добряче! Що — боїшся?.. Ну, то я сам!

Він розмахнувся й дзибнув Контрибуцію ногою по губі.

Корова брикнула Яву. Це не могло сподобатися хлопцям. Але вони бачать у очах тварини співчуття, тому радіють.

Контрибуція виглядає з корівника та співчутливо дивиться на нас. І нам навіть здається, що на очах у неї сльози. Дорога Контрибуціє! Яке в тебе велике й ніжне серце! Ти єдина розумієш і жалієш нас. Дякуємо тобі, корово!

До цуценяти Собакевича ставилися добре, врятували його, гуляли з ним.

6. Дід Варава використовує у своєму мовленні кумедні слова. Хоч він і сердитий на хлопців, проте, напевно, згадує себе у дитинстві. Такі слова характеризують діда суворим, але добрим.

7. Те, що Ява і Павлуша врятували Собакевича, свідчать про їхню доброту, сміливість та співчуття тваринам.

8. Прокоментуйте слова діда Салимона й хлопців:

— Ти чув, як дід Салимон учора біля сільмагу казав:«Ондо, — каже, — Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

— Чув. Справді.

— Треба, щоб усі про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на травневі свята.

Дід вважає хлопців сміливими, проте не у захваті від їхніх витівок. На мою думку, краще б їм шукати іншої слави.

9. Опис зовнішності діда Варави.

Не любив дід таких посмішок. Суворий був дід Варава. Обличчя в нього сіре й плямисте, як торішнє листя. Губи тонкі й так стулені, мов у роті вода. Очі без вій, круглі й нерухомі, як у півня. Через оті очі здавалося, ніби дід навіки чимось здивований. Та це лише здавалося. Мабуть, не було уже у світі нічого, що могло б здивувати діда Вараву. Вісімдесят третій йому пішов. «Ви. дєдушка. абсолютний чемпіон», — кажуть.

Усмішку можуть викликати очі, як у півня. Опис зовнішності героя в літературному творі називають портретом.

10. Розповідь у творі ведеться від імені Павлуші.

11. Прочитайте за ролями уривки, у яких ідеться про наслідки будівництва метро та про врятування Собакевича.

Уривок, у якому йдеться про наслідки будівництва метро.

— От знайдибіда. авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!

— Вилазь, убоїще, бо гірше буде! Ти ж мене знаєш!

— Знаю. знаю. — ледь чутно зітхає мій друг і нарешті наважується подати голос.

— Діду! — жалібно озивається він.

— Давай-давай!

— Діду, — ше жалібніше повторює мій друг, — ви відійдіть за хату, ми виліземо, бо ж ви битиметеся.

— Вони ще мені умови ставлять, вишкварки! Ану вилазьте!

— Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.

— Я вам дам метра! Я вам такого метра дам. що...

— Ми ж не знали. Ми зараз усе заки­даємо — нічого й видно не буде. О дійдіть, діду.

Діалог хлопців, коли вони рятували Собакевича.

— Яво! — кажу. — Там хтось є.

— Бреши!

— Ану гокни й послухай.

— Якась свиня вкинула туди цуцика. — сказав Ява.

— Точно, — сказав я.

— То що? — сказав Ява.

— Треба витягти. — сказав я. Хоч міг цього й не говорити, бо він таким тоном спитав, що то вже була й відповідь.

— Отже, так, — сказав Ява. — Я сідаю в цеберку й опускаюся. А ти мене держиш.

— За що! Хіба я тебе так удержу?

— Ти й справді слабак. Не вдержиш.

— Отже, я спускаюся, а ти мене держатимеш, як ти такий могут­ній.

— Ні, спускатимусь я. Я перший сказав. І... і в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь. І взагалі в тебе носоглотка... Ми. знаєш що. вірьовку прив'яжем он до того бруса-переваги. І ти тягтимеш. Дуже зручно.

— А де взяти вірьовку?

— А ондо припиначка.

— Так на ній же коза! Разом із козою прив'яжемо, чи що?

— Коза так погуляє, ніде не дінеться.

— Ну що ж — давай!

— Попускай! Попускай потроху! — скомандував Ява.

— Галльоу! Криниценавт Ява? Як себе почуваєте?

— Атлічно! Пульс нормальний. Невагомості нема. Тиск триста ат­мосфер. Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича. Ой-йо-йой! Що ж ти одпустив! Тут дуже грязько! Засмоктує! Тягни швидше.

— Яво! — кричу у відчаї. — Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!

— От хотів би я знати, хто його туди вкинув, — сердито проскрипів Ява. — Ноги б повисмикував!

— Якийсь фашист хотів позбутися. — сказав я.

— Гайда на річку! — сказав Ява. — Треба помити Собакевича — бач. який!

12. Якби мене залучили як композитора до роботи над зйомками фільму за книжкою В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», я бачу таким музичний супровід фрагментів першого розділу. Насування загрози від діда Варави (швидкий темп, різка музика, інструмент барабан), корида біля ставка (швидкий темп, пригодницька музика на гітарі), діставан­ня з колодязя Яви із Собакевичем (повільний темп, таємнича музика, інструмент скрипка).

13.1. Фразеологізми – крилаті вислови, стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні. Фразеологізми, що викликають сміх, наприклад: галасують, як баби на базарі; дуля з маком; дати дриза; причепився, як реп'ях до собачого хвоста; міняв професії, як циган коней; шукай вітра в полі, як Пилип з конопель.

13.2. Підготуватися до стислого переказування розділу першого.

13.3. Прочитати розділ дев'ятий першої частини повісті В. Нестайка «То­реадори з Васюківки». Виписати в робочий зошит незрозумілі слова.

Картуз (вид головного убору), раймаг (великий магазин у районі), шевйотовий (пошитий із шевйоту — дорогого сорту м'якої, легкої, трохи ворсис­тої шерстяної або напівшерстяної тканини).

Інші завдання дивись тут...