Середовище існування — це все, що оточує організм (сукупність умов, в яких існують організми).
Середовище життя – це сукупність умов, у яких мешкають організми різних видів і з якими вони безпосередньо взаємодіють.
Чотири основні середовища життя: водне, ґрунтове, наземно-повітряне та організми живих істот (паразитичне).
Чинники середовища, або екологічні чинники,— це сукупність усіх умов навколишнього середовища, які впливають на організми.
Чинники середовища — об'єкти , які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми, викликаючи у них необхідність до пристосування.
За сприятливих умов організми добре ростуть, розвиваються, розмножуються.
АБІОТИЧНІ чинники середовища — чинники неживої природи.
• кліматичні (освітленість, температура, вологість, атмосферний тиск, швидкість вітру тощо),
• ґрунтові (вологість, вміст повітря, кислотність, вміст мінеральних речовин, вміст гумусу, субстрат, хімічні елементи),
• ландшафтні (висота місцевості над рівнем моря, широта місцевості по відношенню до екватора),
• фізичні (шум, вібрація, гравітація, магнітне, електромагнітне та іонізуюче випромінювання, тиск) тощо.
Абіотичні чинники середовища поділяють на періодичні та неперіодичні.
Періодичні чинники середовища:
• зміна дня і ночі,
• пори року,
• припливи й відпливи,
• мусони тощо.
За характером впливу взаємозв’язки:
• мікробогенні (вплив бактерій на організм);
• зоогенні (вплив тварин на організм);
• мікогенні (вплив грибів на організм);
• фітогенні ( вплив рослин на організм).
Приклади біотичних чинників: чисельність хижаків, склад рослинності, чисельність проміжних хазяїв гельмінтів тощо.
АНТРОПОГЕННІ чинники середовища — сукупність впливу людини на життя організму.