Давньогрецький  вчений Феофраст (372–286 рр. до н.е.), учень Аристотеля

Йому належать перші спеціальні праці про рослини, його  називають «батьком ботаніки»

Давньогрецький науковець Архімед (близько 287 р. до н. е. – 212 р. до н. е.)

Миколай Коперник (1473–1543 )

Астроном, фізик і математик, автор однієї з найвідоміших теорій побудови Сонячної системи.

Лікар Теофаст Парсцельс (1493–1541)

Вважав, що жива і нежива природа має однаковий склад, успішно добирав речовини для лікування хворих, розвинув медицину.

Італієць Леонардо да Вінчі (1456–1519)

Був одночасно і художником, і ма­тематиком, і фізиком, і астрономом, і анатомом. Великі винаходи Леонардо да Вінчі обігнали науку на кілька десяти­літь, а то і століть уперед, проте жоден з них не був реалізований за життя ав­тора.

Голландський натураліст Антоні ван Левенгук (1632–1723)

У 1683 році уперше побачив живі клітини. Сконструював власний мікроскоп, за допомогою яко­го першим у світі побачив, як ви­глядають капіляри, червоні клі­тини крові — еритроцити, описав найпростіших (мікроскопічні водорості та тварини), одноклітинні мікроскопічні гриби – дріжджі, окремі клітини багатоклітинних тварин (лусочки шкіри).

Дослідивши за допомогою мікроскопа зубний наліт, від­крив людству мікроскопічний світ, населений мільярдами бактерій. Пізніше він виявив схожі організми в інших середовищах, у тому числі й у хар­чових продуктах.

Англійський фізик і натураліст Роберт Гук (1635–1703)

1665 року сконструював мікроскоп і розглянув тонісінький зріз із корку, комірки на зрізі, що нагадували бджолині соти, назвав клітинами.

У 1665 році ввів термін клітина (хоч побачив не всю клітину, а лише її оболонку, але сам термін зберігся і донині), опублікував малюнок клітини в книзі "Мікрографія".

Англійський вчений Ісаак Ньютон (1643–1727)

Оптик, механік, астроном, математик, родоначальник кла­сичної фізики заклав основи сучасного природознавства та наукового методу. Відкрив закони руху та взаємодії тіл. Деякі з найважливіших результатів в історії науки отримав під час спричиненого чумою карантину (1665-1667).

Карл Лінней (1707–1778)

Розподілив живі істоти на групи, описав кілька тисяч видів рослин і тварин.

Його називають «королем ботаніки» за енциклопедичні знання, закладення основ сучасної систематики рослин і запровадження у ботаніку бінарної номенклатури (подвійних назв для видів рослин).

Михайло Ломоносов (1711–1765)

Здійснив численні до­слідження в хімії, фізи­ці, астрономії, відкрив закон збереження маси;  дійшов висновку, що причиною мінливості рос­лин і тварин  є зміни на Землі.

Англій­ський натураліст Джозеф Прістлі (1733–1804)

Експериментом встановив, що рослини виділяють кисень — «газ життя».

Британський учений-природодослідник в 1801 році створив першу лінзу для нагрі­ву предметів або речовин.

Чеський дослідник Ян Пуркіньє (1787-1869)

У 1825 році відкрив центральну структуру клітини – ядро - у клітинах рослин.

Англійський дослідник Роберт Броун (1773–1858)

У 1831 році відкрив центральну структуру клітини – ядро - у клітинах тварин.

Англійський учений-натураліст Чарльз Дарвін (1809-1882)

Дослідник походження видів живих організмів на Землі, написав працю «По­ходження видів шляхом природного добору»

Німецький ботанік Матіас Шлейден (1804–1881)

У 1839 році сформулював перші положення клітинної теорії:

1. усі організми складаються з клітин;

2. клітина є одиницею будови й розвитку всіх організмів;

3. клітини як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів загалом подібні за планом будови та основними процесами життєдіяльності;

4. поява нових клітин є наслідком розмноження материнської клітини.

Англійський на­уковець Чарльз Дарвін (1809–1882)

Створив теорію розвитку живої природи, яка стала основою біологіч­ної науки ХХ століття. Також у своїх працях Чарльз Дарвін навів численні докази на користь природного походження людини від тварин, а саме від людиноподібних мавп.

Німецький зоолог Теодор Шванн (1810–1882)

Став першим впроваджувачем клітинної теорії, тому його теж вважають творцем клітинної теорії.

Німецький вчений Рудольф Вірхов (1821–1902)

Уперше встановив, що клітини здатні розмножуватись: нові клітини з'являються завдяки розмноженню материнської. У 1838 році обґрунтував положення - клітина утворюється тільки від клітини.

Російський вчений Дмитро Менделєєв (1834–1907)

Хімік, фізик, метеоролог, автор Періодичної системи хіміч­них елементів, якою й до сьогодні користуються в біль­шості країн світу.

Український, французький і російський науковець Ілля Мечников (1845–1916)

Біолог, бактеріолог, імунолог, автор теорії імунітету й за­палення.

Американська орнітологиня Флоренція Бейлі (1863–1948)

Написала перший ілюстрований довідник про життя птахів у їхньому природному середовищі. Коли почала цікавитися наукою про птахів, дослідження птахів проводили здебільшого на опудалах, за скелетами, пір'ям, однак дослідниця вивчала життя птахів і їхню поведінку в при­родному середовищі, фіксуючи результати дослідження. Була активною захисницею птахів, долучалася до створення законів, якими забороня­лося їх знищувати.

Російський мікробіолог  Івановський Дмитро Йосипович (1864–1920)

Першим відкрив віруси.

Польська хімікиня Марія Склодовська-Кюрі (1867–1934)

Основоположниця вчення про радіоактивність. Двічі отримала Нобелівську премію: вперше — в галузі фізи­ки в 1903 р., вдруге — в галузі хімії в 1911 р. за внесок у розвиток хімії та відкриття нових хімічних елементів Радію і Полонію.

Єдина людина в історії, що отримала Нобелівські премії у двох різних галузях наук: фізиці та хімії. Загинула від променевої хвороби, що стала наслідком її роботи.

Австрійська дослідниця, ядерна фізичка та радіохімічка Ліза Майтнер (1878–1968)

Дослідниця в галузі ядерної фі­зики, ядерної хімії та радіохімії. У команді вчених першою розщепила атомне ядро, але відмовилась розробляти ядерну зброю.

Німецькій, швейцарський, потім амери­канський фізик Альберт Ейнштейн (1879–1955)

Автор теорії відносності, що докорінно розширила та доповнила модель Всесвіту, основи якої були закладені Ньютоном. Ймовірно, є людиною, яка найбільше вплинула на розвиток сучасної фізики.

Шотландський бактеріолог, імунолог, фармаколог Александер Флемінг (1881–1955)

Один із винахідників першого у світі антибіотика пеніциліну. Це відкриття вря­тувало й рятує донині мільйони життів на всій планеті.

Австрійський біолог Людвиг фон Берталанфі (1901–1972) з 1949 працював у США та Канаді.

Створив загальну теорію систем, яка вивчає виникнення нових власти­востей систем. Вивчав організми людини та інших тварин як приклади систем. Довів, що системи, які складаються з частин, поєднаних подібним чином, мають спільні властивості.

Англійський фізик та космолог Стівен Гокінг (1942–2018 рр.)

Попри невиліковну хворобу, що прикувала його до інвалідного візка та позбавила можливості розмовляти, зробив вагомий внесок у розвиток астрофізики, вивчав теорію великого вибуху та чорні діри.

Автор багатьох науково-популярних книжок і навіть науково-популярних казок про хлопчика Джорджа та його подруги Енні у Всесвіті.

Шведський біолог, генетик, еволюціоніст Паабо Сванте (1955)

Один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Відкриття будови ДНК давньої людини.