Про навчання і знання

♦ Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Тарас Шевченко).

♦ Освіта — скарб; праця — ключ до нього (П'ер Буаст).

♦ Якщо хочете чогось навчитися — робіть це! (Р. Шанк).

♦ Ноти існували і до Моцарта, важливо, що він створив із них для людства! (Б. Шефер).

♦ А знаєш ти, що перш ніж Томас Едісон винайшов електричну лампочку, він провів десять тисяч невдалих експериментів? (З Інтернету). 

 

Про слово і його силу

♦ На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього по­стало, і ніщо, що постало, не постало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не огорнула його (З Євангелія від Івана).

♦ Насправді слова дивними не бувають. Такими їх роблять люди, коли не користуються ними за призначенням (А. Акуленко).

♦ Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється, ожива, як їх почує!..

Знать, од Бога і голос той, і ті слова

ідуть між люди!.. (Тарас Шевченко).

♦ Те Слово — Божеє кадило: кадило істини... (Тарас Шевченко).

♦ Словом можна вбити й оживити, поранити й ви­лікувати, посіяти тривогу, розсіяти сумнів і засму­тити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю. Зле, невдале, нерозумне слово може образити, приголомшити людину    (Василь Сухомлинський).

 

Про думки

♦ Думки, наче повітря; його годі побачити, але воно твердіше землі і сильніше води: ламає дерева, руйнує будівлі, жене хвилі й кораблі, їсть залізо і камінь, гасить і роздуває полум'я. Так і думки сердечні — начебто немає їх, але від цієї іскри пожежа, хвилювання і руїна, від цього зерна залежить ціле дерево нашого життя (Григорій Сковорода).

 

Про мову

♦ Інша мова — це інше бачення життя (Ф. Фелліні).

♦ Кожен з нас має гордитися своєю чудовою мовою адже вона того варта (Олесь Гончар). 

 Ми змалечку звикаємо до слів, як до повітря, як до хліба звикли... (Є. Летюк).

♦ Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови... (Максим Рильський).

♦ Мова — душа кожної національності, її найцінніший скарб (Іван Огієнко).    

♦ Мова — єдине знаряддя для засвоєння спадщини ми­нулого, найвищих здобутків людської культури (І. Вихова­нець).

♦ Мова єднає між собою представників певного народу в часі та в просторі (В. Русанівський).

♦ Мова — така сама жива істота, як і народ, що її ви­творив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від других людей (Панас Мирний).

♦ Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припа­дає до нього вустами, сам висихає від спраги (В. Сухомлинський).

♦ Мова  це віконця, через які людина бачить світ (В. Сухомлинський).

♦ Мова — це дорожня карта культури народу. Вона розкаже, звідки цей народ прийшов і куди він прямує (Р.-М. Браун).

♦ Найбільша розкіш на світі – це розкіш людського спіл­кування (Антуан де Сент–Екзюпері).

♦ О мово українська! Ти — вода з кринички, над якою гнуться верби, холодна, і прозора, і проста, а без води я вже давно помер би... (Ю. Бедрик).

♦ Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! (Д. Білоус).

♦ Українську мову називають милозвучною, дзвінкою, солов'їною. А це характеристика її звукової сторони, її мелодики, інтонації (О. Сербенська). 

♦ Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою потрібно вчити все життя (Франсуа Вольтер).

♦ Чиєю мовою говориш — того і душу носиш (Іван Огієнко).

♦ Я без тебе, мово, — без зерна полова, соняшник без сон­ця, без птахів діброва (Ю. Рибчинський).

♦ Як парость виноградної лози, плекайте мову! (М. Рильський)

 

Про мовні засоби

♦ Звуки української мови мають свою особливу музикальність (Д. Павличко).

♦ Звуки — це щось надзвичайно своєрідне в мові, її жива плоть і кров (А. Матвієнко).

♦ Наголос називають «биттям серця» в слові. Погодимося із таким порівнянням: наголос зумовлює звукове обличчя слова (В. Русанівський).

♦ Фразеологізми — іскрометні скарби мовної образності (В. Ужченко).

♦ Фразеологізми — скарби нашої мови і народного досвіду (І. Франко).

 

Про життя, людину

♦ Багато людей весь тиждень чекають п'ятницю, весь місяць — свята, весь рік — літа і все життя — щастя. А потрібно радіти кожному дню та насолоджуватися кожною миттю (Ошо).

♦ Борітеся — поборете! (Т. Шевченко). 

♦ Дружба подвоює радощі й скорочує наполовину прикрощі (Ф. Бекон).

♦ Людина є тим, що вона їсть (Т. Лукрецій).

♦ Найважча дорога завжди веде до вершини (К. Агілера).

♦ Ніколи не винаходьте те, на що немає попиту (Т. Едісон).

♦ Оберіг родини — радощі дитини, мамина турбота, батькові слова...Бабусина ласка, дідусева казка — із цим оберегом мрія ожива! (М. Федак).

♦ Тобі обов'язково все вдасться, просто треба йти до мети маленькими кроками. Кожне завдання, навіть найскладніше, треба починати з простого — з один, два, три… (М. Удуд).

♦ Якщо ви служите природі, вона буде служити вам (Конфуцій).

 

Про Україну

♦ І єдиній моїй Україні — нероздільна моя любов (Л. Полтава).

♦ Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна (В. Сосюра).

♦ Свою Україну любіть (Т. Шевченко).

♦ Україно моя, Україно, я для тебе у світі живу (Д. Павличко).

 

Афоризми 

Фразеологізми