• Леонід Глібов народився 21 лютого (5 березня) 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Це було майже 200 років тому.

• Дитинство майбутнього байкаря ми­нуло серед розкішної природи Полтав­щини. У дитинстві хлопчик дуже любив різні рослини, охоче доглядав за квітами, за що його прозвали «квітчастим королем», до ньо­го навіть «прилипло» жартівливе привітання: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику!»

• Спочатку Леонід навчався вдома, а його першою вчителькою була його мама Орина Гаврилівна.

• Тільки з 13 років юнак почав учитися в Полтавській гімназії. Під час навчання він написав книжку віршів й опубліку­вав її. Замість слави, на яку, мабуть, чекав Леонід, його насварили й навіть пригрозили ув'язненням у карцері (це таке спеціальне приміщення для того, щоб утримувати порушників окремо від інших). Через хворобу майбутній письменник не завершив навчання в Полтавській гімназії.  

• Після того як видужав, навчався в ліцеї в Ніжині. Саме тут він почав писати байки.

• Після завершення навчання працював учителем історії та географії. Учні дуже любили свого вчителя, з повагою відгукувалися про нього, охоче заучували напам'ять байки. Цікаво, що серед його учнів був і Петро Косач, батько Лесі Українки, тому в родині Косачів знали напам'ять багато байок Глібова.

• Найбільша частина життя байкаря пройшла в Чернігові, де він багато і плідно працював.

• Крім учителювання, письменник був ще й видавцем. У Чернігові він щотижня друкував власну газету. Тут, крім місцевих новин, було опубліковано невеликі твори україн­ських письменників, народні казки та пісні. Досить часто Леонід Глібов писав статті в цю газету сам, публікуючи їх під вигаданими іменами. Крім того, письменник був одночасно й редактором, і тим, хто виправляє помилки в чернетках статей (таку людину називають коректором).

• Влада того часу заборонила видання цієї газети, тому що її друкували українською мовою.

• Байки письменника (500 книжок) навіть спалили, а його звільнили з роботи!

• Леонід Глібов, проте, не здався й продовжував писати байки та вірші. Проте досить часто йому доводилося публі­кувати свої твори під псевдонімами (псевдонім — це вигадане ім'я), найпопулярнішим з яких був «Дідусь Кенир».

• Ще за життя байкаря його твори «пішли» в народ: їх читали, переписували, вчили.

• Твори для дітей письменник друкував найчастіше в журналі «Дзвінок» під псевдонімом «Дідусь Кенар».

• Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці.

Байка Леоніда Глібова «Зозуля і півень»