Тема: розповідь про синичку і горобця, який позбувся хатки.

Головна думка: «Люта зима, а хатки вже нема».

Мета: засудження нахабності, лінивства, немилосердного ставлення до інших.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: про тварин.

 

Ознаки казки

Персонажі: птахи, які наділені людськими рисами, уміють розмовляти.

Слова-повтори: «скрізь, скрізь, скрізь», «геть, геть», «до того розходився, до того розгнівався».  

Добро перемогло зло (нахабний і неспівчутливий горобець залишився без хатки).

 

Будова твору

Зачин

«Скінчилося літо, ночі стали холодні…»

Основна частина

«Один горобець був найбільш горластий, дзьобатий…»

Кінцівка

«А синичка тільки цвірінькнула і полетіла»

План

1. Горобці скубуться за гнізда.

2. Дзьбастий у найкращому гнізді.

3. Горобцю мороз не страшний.

4. Прилетіла змерзла синичка.

5. Синичка співає, а горобець хропе.
6. Розвалилося гніздо.

7. Синичка полетіла.

 

Персонажі: синичка і горобець.

Розповідь ведеться від імені автора.

Синичка – позитивний персонаж.

Горобець – негативний персонаж.

 

Цитатна характеристика синички

Опис зовнішнього вигляду

«Жовта сорочка, чорна маніжка, наче до театру зібралась, а надворі віхола»

Замерзла

«Мабуть, синичка задубіла, бо жалісно зацвірінькала»

Справедлива

«Наче ти носив! Це ж не твоє гніздечко, а ластів'яче»

Старанна, гарна співачка

«А в синички був голосок, витягла вперед голівку й зацвірінькала»

Не є лінькуватою

«Там десь мушку впіймаю і жучка не минаю»

Радісна

«Синичка з гілочки на гілочку — і в гніздо, і аж цвірінькнула на радощах, що так тепло»

Надіється на свої сили, життєрадісна

«А синичка тільки цвірінькнула і полетіла»

Цитатна характеристика горобця

Узимку горобці займають чужі гнізда

«Зраділи горобці, що тепер легко буде захопити їхні гнізда, тільки їх не вистачало на всіх»

Горластий, дзьобастий

«Один горобець був найбільш горластий, дзьобастий, усіх переміг і захопив найкраще гніздо над моїм вікном»

Радіє перемозі над іншими горобцями

«Радий, веселий: тепер буде куди сховатись від холоду»

Лінькуватий, буркотливий, невдоволений

«Тільки їсти нічого, горобець і бурчить»

Байдужий

«Визирнув горобець із гнізда і байдуже відказує»

Нечесний, несправедливий, хитруватий

«Зроби собі так, як я: соломки наноси, пір'ячка постели та й грійся скільки хочеш»

Неспівчутливий

«Ну то поспівай мені, тоді пущу. Тільки щоб тоненько»

Нахабний

«Прислухалась, аж горобець хропе на все гніздо»

Самолюб, не допоможе  іншим

«Мені й без тебе тут тісно, геть, геть!»

Ображає інших, правоту доводить силою

«І ну бити її крильцями. До того розходився, до того розгнівався, що аж гніздо розвалив»

Розчарований, покараний за зухвальство

«Люта зима, а хатки вже нема»

СИНИЧКА Й ГОРОБЕЦЬ

   Скінчилося літо, ночі стали холодні. Ластівки відлетіли у вирій. Зраділи горобці, що тепер легко буде захопити їхні гнізда, тільки їх не вистачало на всіх. Чую, галас, крик: скубтись почали, аж пір'я летить.

   Один горобець був найбільш горластий, дзьобастий, усіх переміг і захопив найкраще гніздо над моїм вікном. Радий, веселий: тепер буде куди сховатись від холоду. А надворі заходила зима.

   Горобець випурхне із гнізда, сяде на гілку, почистить носик об кору, покрутиться — холодно, і назад у гніздо, а воно щільно зліплене, соломою і пір'ячком вистелене, ніякий тобі мороз не страшний. Тільки їсти нічого, горобець і бурчить:

— Скрізь, скрізь, скрізь зима: ні тобі хлібця, ні тобі кашки, навіть мушки нема...

    Прилетіла синичка. Жовта сорочка, чорна маніжка1, наче до театру зібралась, а надворі віхола. Мабуть, синичка задубіла, бо жалісно зацвірінькала. А мені вчувається, що вона просить горобця:

— Пусти погрітись!

    Визирнув горобець із гнізда і байдуже відказує:

— Зроби собі так, як я: соломки наноси, пір'ячка постели та й грійся скільки

хочеш.

— Наче ти носив! Це ж не твоє гніздечко, а ластів'яче.

    Горобець тільки пхекнув2:

— Ну то поспівай мені, тоді пущу. Тільки щоб тоненько.

     А в синички був голосок, витягла вперед голівку й зацвірінькала:

— Я по лісу літаю, по стежці стрибаю. Там десь мушку впіймаю і жучка не минаю.

    Прислухалась, аж горобець хропе на все гніздо. Заснув! Синичка з гілочки на гілочку — і в гніздо, і аж цвірінькнула на радощах, що так тепло. Це почув горобець і прокинувся.

— Хто тут? — закричав.

— Це я — синичка!

— Мені й без тебе тут тісно, геть, геть!

     І ну бити її крильцями. До того розходився, до того розгнівався, що аж гніздо розвалив. Так і посипалось на сніг, а соломка й пір'ячко за вітром полетіли. Мало й горобець не гепнув на землю.

     Сів на гілку й мовив:

— Люта зима, а хатки вже нема...

     А синичка тільки цвірінькнула і полетіла.

1. Маніжка — нагрудник до чоловічої сорочки.

2. Хникати — говорити плаксивим голосом.

 

Чого вчить оповідання Петра Панча «Синичка й горобець»

Синичка — дуже корисна пташка

Горобець хатній