Тема: розповідь про малого Мишка, котрий не міг відірвати очей від одного яблука на вершечку яблуні.
Головна думка: «хочу побачити ще один світанок» (благотворний вплив праці на людину).
Мета: заклик не лінуватися.
Жанр: оповідання.
Будова твору
Зачин: «Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся…»
Основна частина: «Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку…»
Кінцівка: «Заграла ранкова зоря…»
Персонажі твору: Мишко і його дідусь.
Цитатна характеристика Мишка
Дитячого віку |
«Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся» |
Привітний, ввічливий |
«Дідусю, милий, дозвольте мені, я полізу й зірву он те яблуко» |
Лінькуватий |
«Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку, та не міг подолати лінощів» |
Бачить красу природи |
«Мишко не міг відірвати очей від великого-великого, білого й ніжного яблука» «Підходить Мишко до яблуні з омріяним яблуком — і дух затаїв. Таке диво! Яблуко на самісінькому вершечку не біле, а рожеве, як небо на світанку» |
Завзятий у роботі |
«Налив бджолам води, позрізав сухі гіллячки» |
Цитатна характеристика дідуся
Щедрий, любить свого онука |
«Дідусь пригощав онука смачними яблуками, грушами, медом» |
Спонукає онука до праці |
«Ні, — каже дідусь. — Це яблуко буде тому, хто прийде в сад на світанку й попрацює часинку» |
Справедливий |
«Ну, що ж, тепер яблуко твоє, — тихо каже дідусь». |
Радіє за онука |
«Чому? — дивується дідусь і радіє» |
Влучні вирази: не міг відірвати очей — милувався, ударив кулаком по подушці — прийняв рішення, зібрався-таки з силами — вирішив.
ЯБЛУКО І СВІТАНОК
Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся. Дідусь пригощав онука смачними яблуками, грушами, медом. Та Мишко не міг відірвати очей від великого-великого, білого й ніжного яблука, яке виросло аж на вершечку однієї яблуні.
— Дідусю, милий, дозвольте мені, я полізу й зірву он те яблуко.
— Ні, — каже дідусь. — Це яблуко буде тому, хто прийде в сад на світанку й попрацює часинку.
Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку, та не міг подолати лінощів. Нарешті зібрався-таки з силами, розплющив очі перед світом, ударив кулаком подушку й побіг до дідуся в сад. Налив бджолам води, позрізав сухі гіллячки.
Заграла ранкова зоря. Підходить Мишко до яблуні з омріяним яблуком — і дух затаїв. Таке диво! Яблуко на самісінькому вершечку не біле, а рожеве, як небо на світанку.
— Ну, що ж, тепер яблуко твоє, — тихо каже дідусь. — Лізь і зривай.
— Ні, дідусю… Нехай завтра…
— Чому? — дивується дідусь і радіє.
— Хочу побачити ще один світанок.
(Василь Сухомлинський).