Тема: розповідь про малого Мишка, котрий не міг відірвати очей від одного яблука на вершечку яблуні.

Головна думка: «хочу побачити ще один світанок» (благотворний вплив праці на людину).

Мета: заклик не лінуватися.

Жанр: оповідання.

 

Будова твору

Зачин: «Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся…»

Основна частина: «Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку…»

Кінцівка: «Заграла ранкова зоря…»

 

Персонажі твору: Мишко і його дідусь.

 

Цитатна характеристика Мишка

Дитячого віку

«Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся»

Привітний, ввічливий

«Дідусю, милий, дозвольте мені, я полізу й зірву он те яблуко»

Лінькуватий

«Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку, та не міг подолати лінощів»

Бачить красу природи

«Мишко не міг відірвати очей від великого-великого, білого й ніжного яблука»

«Підходить Мишко до яблуні з омріяним яблуком — і дух затаїв. Таке диво! Яблуко на самісінькому вершечку не біле, а рожеве, як небо на світанку»

Завзятий у роботі

«Налив бджолам води, позрізав сухі гіллячки»

Цитатна характеристика дідуся

Щедрий, любить свого онука

«Дідусь пригощав онука смачними яблуками, грушами, медом»

Спонукає онука до праці

«Ні, — каже дідусь. — Це яблуко буде тому, хто прийде в сад на світанку й попрацює часинку»

Справедливий

«Ну, що ж, тепер яблуко твоє, — тихо каже дідусь».

Радіє за онука

«Чому? — дивується дідусь і радіє»

Влучні вирази: не міг відірвати очей — милувався, ударив кулаком по подушці — прийняв рішення, зібрався-таки з силами — вирішив.

 

ЯБЛУКО І СВІТАНОК

    Малий Мишко часто приходив у сад до свого дідуся. Дідусь пригощав онука смачними яблуками, грушами, медом. Та Мишко не міг відірвати очей від великого-великого, білого й ніжного яблука, яке виросло аж на вершечку однієї яблуні.

— Дідусю, милий, дозвольте мені, я полізу й зірву он те яблуко.

— Ні, — каже дідусь. — Це яблуко буде тому, хто прийде в сад на світанку й попрацює часинку.

    Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку, та не міг подолати лінощів. Нарешті зібрався-таки з силами, розплющив очі перед світом, ударив кулаком подушку й побіг до дідуся в сад. Налив бджолам води, позрізав сухі гіллячки.

    Заграла ранкова зоря. Підходить Мишко до яблуні з омріяним яблуком — і дух затаїв. Таке диво! Яблуко на самісінькому вершечку не біле, а рожеве, як небо на світанку.

— Ну, що ж, тепер яблуко твоє, — тихо каже дідусь. — Лізь і зривай.

— Ні, дідусю… Нехай завтра…

— Чому? — дивується дідусь і радіє.

— Хочу побачити ще один світанок.

                 (Василь Сухомлинський).